Про явища природи

1. Два брати у воду дивляться, а повік не зійдуться.

2. Два брати рідні: одного всі бачать, але не чують, другого всякий чує, але не бачить.

3. Не куля, не багнет, не снаряд і не меч, а людину б’є на смерть.

4. Ой за полем, за горами, золота нагайка в’ється.

5. Не вода і не суша, на човні не пропливеш і ногами не підеш.

6. Срібний кинджал хвильку в хаті полежав — і зовсім розтав.

7. Що росте догори коренем?

8. Не звір, а виє.

9. Червоне коромисло через річку повисло.

10. Без ніг біжить, без крил летить.

11. Без рук, без ніг, а ворота відчиняє.

12. Без рук, без ніг, а на гору лізе.

13. Біжить віл, сам без ніг, кого зустрічає, з дороги не вертає.

14. Гуляє по полю, та не кінь, гуляє на волі, та не птиця.

15. Є на світі кінь — всьому світові не вдержати.

16. Крил не має, скрізь літає та ще й куряву здіймає.

17. Молоденький розбишака з хати солому зносить.

18. Прийшов хтось та взяв щось, пішов би за ним, та не знаю за ким.

19. Руками махнув — дерево зігнув.

20. Батько лежить у сповитку, а син пішов по світку.

21. Жувати не жую, а все поїдаю, все тільки їм, а з голоду помираю.

22. Маленьке-малюсіньке, а в руці не вдержиш.

23. Між двома осоками б’ються хлопці язиками.

24. Поки батько народився, син по світу находився.

25. Скільки б не їв, ніколи ситий не буду.

26. Червоний гість дерево їсть.

27. Мати сина народила, а син — матір.

28. Одне каже — побіжімо, друге каже — полежімо, третє каже — похитаймось.

29. Був на копанні, був на шльопанні, був на базарі, був на пожарі, молодим був — сім’ю кормив, сам ні крихти не з’їв, а упав — та й пропав, ніхто й кісток не зібрав.

30. Біг кінь через Дунай глибокий, як упав — заіржав, увесь світ задрижав.

31. Крикнув віл на сто гір, на сто тисяч городів.

32. Стукотить, гуркотить, мов сто коней біжить; треба стати розгадати, що тим коням їсти дати.

33. Шило-покотило попід небесами ходило, із полями говорило.

34. Чорна корова всіх поборола. Білий віл всіх підвів.

35. Без рук, без ніг, а хату пробіг.

36. Залізна Варвара вище амбара і дивиться на небо.

37. Кучерявий Іван нагору дереться.

38. Летів горобець через хлівець та все вгору хур-хур!

39. І тонкий, і високий, а сяде в траві — не видно.

40. Лежить Гася, простяглася, як устане — неба дістане.

41. Їхав пан, у воду впав, сам не замочився, а води побільшало.

42. Коли нема — чекають, а коли прийду — тікають.

43. Один ллє, другий п’є, третій підростає.

44. Горя не знаємо, а гірко плачемо.

45. Сидить півень на вербі, спустив крила до землі.

46. Шумить, гуде і все горою йде.

47. Коло носа в’ється — в руки не дається.

48. Мене ріжуть, мене б’ють, а не злюся, стаю добрішою.

49. Якого поля не можна зорати, на якому полі не можна каміння полічити?

50. Розстелю рогіжку, насиплю горішків, покладу окраєць хліба.

51. Вся дорога всипана горошинками.

52. В синім небі світлячки — не дістать до них рукою, а найбільший світлячок зігнувсь, як черв’ячок.

53. Тисяча овець, а між ними один баранець.

54. У чистому полі попутані коні, вузлики зняті, ніяк розв’язати.

55. Я вода і на воді плаваю.

56. Ні в вогні не горить, ні в воді не тоне.

57. Без рук, без ніг, без язика, а кричить.

58. Без крил летить, без кореня росте.

59. Біг зайчик попід лісок, сипав з гори пісок.

60. Іде лісом — без шуму ступає, іде водою — хвилі підіймає.

61. Їхав Волох, розсипав горох, почало світати — нема що збирати.

62. Лисий віл дивиться через тин.

63. На небі біліє, світить, а не гріє.

64. Один пастух тисячу овець пасе.

65. Повна піч паляниць, посередині книш.

66. Приїхав гість та став на поміст, розпустив коні по всій оболоні.

67. Серед двора лежить червона сковорода.

68. Толока не орана, вівці не лічені, пастух рогатий.

69. У лісі, у пралісі золота діжа стоїть.

70. Навкруги вода, а з питвом — біда.

71. Без пилки, без сокири, а мости будує.

72. Без рук, без голови, а вікна малює.

73. Зроду рук своїх не має, а узори вишиває.

74. Не художник, а малює.

75. Сам не біжить, а стояти не дозволяє.

76. Сивий віл випив води повен діл.

77. Старий дід мости помостив, прийшла молода — мости рознесла.

78. Що за гість, що тепло їсть?

79. Батько високий, мати низька, син заклопотаний, дочка прудка.

80. В синьому мішечку золотих гудзиків багато.

81. Червоний клубок по голубій хустині качається, людям усміхається.

82. Чорна корова, золоте теля.

83. Чорне сукно лізе в вікно.

84. Куди вступиш — всюди маєш, хоч не бачиш, а вживаєш.

85. Зайде в дім — не виженеш дрючком, пройде час — сам вийде.

86. Сіре сукно лізе в вікно.

87. Крутиться, вертиться, берега держиться.

88. Тече, тече — не витече; біжить, біжить — не вибіжить.

89. Одно біжить, друге лежить, а третє нахиляється.

90. Санки біжать, а голоблі стоять.

91. Без очей, а сльози ллє.

92. Вночі спить на землі, а вранці тікає.

93. Зоря-зоряниця, молода дівиця, гуляти ходила, сльозу зронила, місяць бачив — не підняв, сонце побачило — підняло.

94. У воді росте, у воді кохається, у воду впаде — води злякається.

95. Біле, а не цукор, м’яке, а не вата, без ніг, а йде.

96. Зірка сніжно-біла на рукав мені злетіла, поки ніс її сюди, стала краплею води.

97. Зимою гуляє, хати замикає, а весною плаче, людей випускає.

98. Зимою гріє, весною тліє, влітку вмирає, восени оживає.

99. Коли живе, то лежить, а помре, то побіжить.

100. Лежало, поки лежалось, а як припекло, то й сліду не зосталось.

101. Летить птиця без крил, без ніг, зварив кухар без вогню, з’їла дівка без рота.

102. Летить — мовчить, лежить — мовчить, а як помре, то зареве.

103. Малюсеньке, тонесеньке, а що схоче — вкриє.

104. Надворі горою, а в хаті водою.

105. Не п’є — живе, а нап’ється — умре.

106. Пусти з гори — не розіб’ється, пусти на воду — розпливеться.

107. Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає.

108. Гарне, добре, на всіх дивиться, а людям на себе дивиться не дозволяє.

109. Золотий бубон на воді плаває.

110. Маленьке, кругленьке, весь світ перебігло.

111. Золотий пішов, а срібний прийшов.

112. Мету, мету — не вимету, несу, несу — не винесу, прийде пора — само піде.

113. Серед моря стоїть червона комора.

114. Стоїть корито, повне води налито.

115. Не скляний він, не з металу, а прислухаєтесь — дзвенить, риє землю він розталу.

116. Іду — іде, стану — стоїть.

117. Неживе, а за людиною ходить.

118. Очима бачиш, а руками не візьмеш.

119. Хоч поруч іде, а сліду не залишає.

120. Сивий кінь на весь світ заліг.

121. Біжать коні булані, на них віжки порвані, хто їх може зупинити, на них віжки підлатати?

122. Біла кобила попід небесами ходила, оглянулася назад — і сліду не знать.

123. Була собі баба Гася, як прийде — всі скачуть, як довго ж нема — плачуть.

124. Летить орлиця по синьому небу, крила розкрила, сонце закрила.

125. Одно рядно сім баб тягло.

126. Без рук, без ніг, а по полю гасає.

127. Рівненька доріжка, посипана горошком.

128. Йде з села до села, а з місця й кроку не зробить.

129. Чим більше з неї береш, тим більшою вона стає.

Про рослини

1.  Одгадай загадочку: кину її в грядочку, нехай моя загадка лежить до весни.

2.  Чашечка медку закопана в льодку до нового годку.

3.  Ноги на полі,

Середина надворі,

Голова на столі.

4.  Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а має вуса?

5.  На городі молода

Пишні коси розпліта,

У зеленії хустинки

Золоті хова зернинки.

6.  Без рук, без ніг,

А пнеться на батіг.

7.  Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла.

8.  Сидить баба на грядках, вся закутана в хустках.

9.  Сидить баба серед літа,

В сто сорочок одіта.

10. Крутосто, вертосто, на йому жупанів зо сто.

11. Головата, дженджуриста,

Сорочок наділа триста,

А нога одна.

 

12. Стоїть пані, чепуриться,

Бо одягла сорочок триста.

13. Зозулиста, серебриста,

Сорочок наділа триста.

14. Баран у коморі, а роги надворі.

15. Товстий Гнат — при землі не знать.

16. А що то за коні в гаю на припоні: довгасті, голчасті, зеленої масті, нікого не возять, лише солі просять. Оті коні на припоні — не їдять, не п’ють, а гладшають.

18. Стоїть дуб повен круп.

19. Повна діжка жита п’ятачком накрита.

20. Під одним ковпаком сімсот козаків.

21. Малий малишко закинув діжку на вишку.

 

22. Малий-малишок поніс діжку на вершок.

 

23. Сивий кіт перевісився через пліт.

24. Без рук, без ніг, а вилізе на пліт.

25. Біг через пліт, зачепивсь та й висить.

26. Що за Мартин дереться на тин?

27. Сімсот соколят на одній подушці сплять.

28. Хлопець Мартин

Похилився через тин.

А дівчина Галка:

«Яка в тебе гарна шапка!

Ще й жовта китиця

Проти сонця світиться.

Як прилетять горобці,

Буде тобі, як вівці

Від сірого вовка».

Що це за примовка?

29. Має шкір сім, витискає сльози всім.

30. Іде пані в золотім жупані;

Хоч жупан той латка на латці,

Та приймають в кожній хатці.

31. Сидить Марушка в семи кожушках;

Хто її роздягає, той сльози проливає.

32. Сиділа старуха в дев’ятьох кожухах;

Хто побаче, той заплаче.

33. Що то за голова, що лиш зуби й борода?

34. Є шапка, але немає голови; є нога, але без черевика.

35. Били мене, били, на шматки порвали,

У воді мочили, по траві валяли.

Одну половину з кашею-поїли,

Другу половину — на плечі наділи.

 

Про тварин

Пасеться на лугу тварина:

Пухка і сіра, як хмарина.

Вона нам вовною дає

Турботу і тепло своє.

(Вівця)

 

Довгі вуха, куций хвіст,

До мисливства в нього хист:

Все знаходить навмання

Це маленьке _ _ _ _ _ _.

(Цуценя)

 

З квіток мед вона збирає

І у вулику ховає.

Кружляє цілий день мала

Здогадались хто? _ _ _ _ _ _.

(Бджола)

 

В нас гуляє біля тину,

Має носик-намистину,

Сам він схожий на будячок

Це колючий _ _ _ _ _ _ .

(Їжачок)

 

Вона живе в болоті,

Зелена, як трава.

І цілий день нам чути

З болота „ква-ква-ква”.

(Жаба)

 

Я вночі дзижчу на вухо,

Та не джміль я і не муха.

Непомітно вас я – кусь!

Й крові вашої на’пюсь.

(Комар)

 

Не боїться ця пташка зими,

Сало любить вона, так як ми.

Жовта грудка та сиві крильця.

Здогадалися, хто це? _ _ _ _ _ _.

(Синиця)

 

І ввечері і зранку

Вартую я на ґанку.

І кусаю, і гарчу-

В дім чужих не пропущу.

(Собака)

 

Здивувалась дітвора:

„Це тварина чи гора?

Як же їсть він, як він п’є?”

А для цього хобот є!

(Слон)

 

В мене довгий хоботок,

З квіт збираю я пилок.

Ще яскраві крильця маю,

Безтурботно я літаю.

(Метелик)

 

Величезний цей хижак

На людей наводить жах.

Проживає в річці Ніл

Небезпечний _ _ _ _ _ _ _ _.

(Крокодил)

 

В хаті я мишей ганяю,

Вуса ще з дитинства маю,

Лапкою миюся щодня.

Я пухнасте _ _ _ _ _ _.

(Кошеня)

 

Невеличка та сіренька

В норці мешкаю тихенько.

Уночі по хаті – нир,

Я шукаю сало й сир.

(Миша)

 

В морі плаваю на дні,

Там спокійніше мені,

Як желе мої боки:

І прозорі, і м’які.

Якщо зловиш мене ти –

Можу руку обпекти!

(Медуза)

 

Я в ґадзівстві допомога

Маю вим’я і два роги.

Цілий день траву жую,

Молоко смачне даю.

(Корова)

 

В нього крила, в нього вуса,

Трохи я його боюся.

Як летить – так чути звук.

Бронзовий великий _ _ _.

(Жук)

 

Довго воно в яйці сиділо,

Мати його гріла.

Шкаралупу воно пробило

І розправило крила.

Наче сонечко жовтеньке,

Воно маленьке і тепленьке.

(Курча)

 

У лусці мої боки –

Вони холодні та слизькі.

Плавати можу досхочу,

Та усе життя мовчу.

(Риба)

 

Птаха ця живе на морі,

Там літає на просторі.

Дзьобом рибу ловить влучно,

А співає різко й гучно.

(Чайка)

 

Швидко бігаю в траві,

Спробуй ти мене влови!

Міцно хвостик мій тримай,

Та збіжу я, так і знай.

Я тваринка непроста –

Проживу і без хвоста.

(Ящірка)

 

В річці риба проживає-

Довгу морду вона має,

Гострі зуби, хижу вдачу –

В річці всі від неї плачуть.

(Щука)

 

У хазяїна живу,

Сіно їм, овес, траву.

Працьовита я, грайлива,

Довгий хвіст, пухнаста грива.

(Кобила)

 

В лісі тваринка живе полохлива,

Добра, пухнаста, та дуже ляклива.

Вушка вона притискає свої,

Шурхіт усякий лякає її.

(Заєць)

 

Я пасуся на лужку

В хутряному кожушку.

Гострі ріжки бе-бе-бе,

Налякаю я тебе.

(Коза)

 

Птах моторний,

Як сажа чорний,

Їсти черв’яків мастак

Це спритний звичайний _ _ _ _.

(Грак)

 

В лісі у норі живе,

Дуже хитрою сливе.

Низька тварина ця на зріст,

Хутро руденьке,пишний хвіст.

Найкраща в лісі витівниця.

Ну що, впізнали? Це _ _ _ _ _ _.

(Лисиця)

 

У хаті зачинилася,

Тихенько причаїлася,

Та сидить німа від страху.

Ви впізнали _ _ _ _ _ _ _ _?

(Черепаха)

 

Відкриваються щоночі

Величезні її очі.

Землю темрява вкрива-

Полювать летить _ _ _ _.

(Сова)

 

Як на гойдалках на гілках

Вони плигають у клітках.

Граються, кривляються,

Разом забавляються.

А веселі ці малята-

Пустотливі _ _ _ _ _ _ _ _ _.

(Мавпенята)

 

Він незграбний і товстий,

Завжди він чомусь сумний.

А на лобі в нього ріг,

Ця тварина _ _ _ _ _ _ _ .

(Носоріг)

 

Є горішки і грибочки

У дуплі на мотузочку.

Плигаю по гілочкам,

Я – руденька _ _ _ _ _ _ _.

(Білочка)

 

Заповзята трудівниця,

Вона праці не боїться.

Дуже сильна ця комаха

Називається _ _ _ _ _ _.

(Мураха)

 

У савані проживає,

Чорно-білі смужки має.

І весела, і пригожа,

На конячку нашу схожа.

(Зебра)

 

Має жало ядовите,

Як мотузка в’ється.

Спритна, влучна та холодна.

Як вона зоветься?

(Гадюка)

 

На дні річному проживаю,

Я небезпечні клешні маю,

Довгі вуса, чорні очі,

А вперед іти не хочу!

(Рак)

 

Хто з вас цю тварину знає?

Хто скоріше відгадає?

Гладенький бочок,

Рожевий п’ятачок,

І хвостик – крючок!

(Порося)

 

Надувається, ґелґоче,

Наче щось сказати хоче.

Бігає туди-сюди,

Краще його обійди!

(Індик)

 

Будить будильник нас кожного ранку,

Він кукурікає гучно на ґанку.

Всі прокидаються, сонце встає –

На кожнім подвір’ї будильник цей є.

(Півень)

 

Його дзьобик – молоток,

В лісі чути: „ток-ток-ток”.

Він з кори комах виймає,

Про дерева щиро дбає.

(Дятел)

 

Може скрізь вона літати,

Бо нема своєї хати.

Яйця іншим підкидає,

Скільки кому жити – знає!

(Зозуля)

 

Засвітились серед ночі

В темній хащі жовті очі.

Наче лісу грізний дух –

Гострі ікла, сірий смух.

Полювати йде хижак.

На весь ліс наводить жах.

(Вовк)

 

Він мисливець хоч куди –

Сітки ставляє завжди.

А тоді сидить та слуха –

Чи не попадеться муха?

Вириватися не слід!

З’їсть він муху на обід.

(Павук)

 

Ходить — бродить по двору

І лякає дітвору.

Загелгоче, зашумить,

Наче зараз полетить.

Розбігайтеся, малята,

Бо почне він вас щипати!

(Гусак)

 

Вона в морі промисляє,

І людей, і риб лякає.

Гострі зуби в два ряди,

Ось плавець стирчить з води.

Краще б в морі потонула

Ця страшна, бридка _ _ _ _ _.

(Акула)

 

Чув я десь таке повір’я:

Коли в птаха біле пір’я,

Птах цей символ миру в світі.

Як же він зоветься, діти?

(Голуб)

 

Ходить птаха по подвір’ю:

Гребінець, бородка, пір’я.

А якщо сіда в гніздечко –

Нам несе вона яєчко.

(Курка)

 

Взимку спить цей звір в барлозі

І прокинутись невзмозі.

Смокче лапу уві сні.

Хто це? Підкажіть мені.

(Ведмідь)

 

Крильца прозорі в цього вертоліта,

Над нами літає він майже все літо.

Для нього посадочна смуга – кульбабка,

А цей вертоліт – звичайнісенька _ _ _ _ _.

(Бабка)

 

Хоч бачить він пагано,

Але копа старанно.

Під землею вирив хід

Сліпкуватий сірий _ _ _ _.

(Кріт)

 

В нього лапи й дзьоб червоні,

Не годуй його з долоні.

Дуже гучно заґелґоче,

І тебе вщипнути схоче.

(Гусак)

 

Ця птаха тендітна та сильна,

Пливе вона в річці повільно.

Шия довга, наче спиця,

А постава, як в цариці.

(Лебідь)

Про побут

Вміє вишивати, шити,
може ґудзики пришити,
та без одягу донині
рукодільниця-кравчиня.
(Голка)
Не хижак, а зуби має.
Не гризе і не кусає,
а розчеше кіски Олі,
чубчик Петрикові й Толі.
(Гребінець)
Справно йде, хоч ніг немає,
цоки-цок, усім співає.
І секунди, і хвилини
нам рахує він щоднини.
(Годинник)
Від штанців він відірвався
та кудись від нас сховався.
Мусимо знайти й пришити,
щоб штанці не загубити.
(Ґудзик)
Вміє вишивати, шити, може ґудзики пришити, та без одягу донині рукодільниця-кравчиня.
(Голка)
Не хижак, а зуби має. Не гризе і не кусає, а розчеше кіски Олі, чубчик Петрикові й Толі.
(Гребінець)
Справно йде, хоч ніг немає, цоки-цок, усім співає. І секунди, і хвилини нам рахує він щоднини.
(Годинник)
Що за тітонька довгенька на язик така гостренька? По лужку лишень пройшла —вся травиця полягла.
(Коса)
Дивний журавель стоїть, що нікуди не летить. Можеш ти води напиться, називається…
(Криниця).
Мореплавцям у пригоді стану в будь-яку погоду. У грозу, в туманній млі привітаю кораблі.
(Маяк)
На привалі юнаки поскидали рюкзаки. І з маленької торбинки змайстрували вмить хатинки.
(Намети)
Є у голочки подружка, що прив’язана до вушка. Слід у слід за нею ходить, візеруночки виводить.
(Нитка)
Стали гості на поріг — відразу на носа — плиг. І не просять пригощати, дай газету почитати.
(Окуляри)
Оля вийшла погуляти, дощик взявся пустувати. Не злякає дощик Олю, бо відкрила …
(Парасолю).
Хто за коником весною походжа? вниз головою, відрізає скибу від чорного хліба? (Плуг)
Якщо вчасно засівати, нивку вправно доглядати, восени лишень встигай весь зібрати …
(Урожай).
Не каструля і не миска, не кружка, не горщик. Насипають в неї кашу, наливають борщик.
(Тарілка)
Довго теплим бути в ньому каві, чаю запашному. У мандрівці та поході стане завжди у пригоді.
(Термос)
Стоїть тітка на сторожі, розглядає перехожих. З ким за руку привіталась, в двір пустила, не вагалась.
(Хвіртка)
Є у блюдечка подружка, що одне лиш має вушко. Можеш кралю цю зустріти, як захочеш чай попити.
(Чашка)
Чистить курточку, штанці, чобітки і сап’янці… Дуже працьовита тітка. Здогадались, хто це?
(Щітка)

Про фрукти

Народжується з квітки,

Його всі люблять дітки,

Заліза в нім багато,

Рум’яне і хрустке.

А ну, скажіть, малята,

То що ж воно таке?

(Яблуко)

 

* * *

Лампочка вгорі висіла,

Стала смачна, пожовтіла.

Діти лампочку зірвали,

З апетитом скуштували.

(Груша)

 

* * *

Зелені сережки

На гіллі висіли,

На сонечці підсмажились

І почервоніли!

(Вишня, черешня)

 

* * *

Чи то жовта,

Чи то синя

Соковита господиня.

Чи то сонце,

Чи то злива —

Пригостить нас влітку…

(Слива)

 

* * *

Мовби на одній нозі.

Він зростає на лозі.

Подивись скоріш в віконце —

Грона сповнені всі сонця!

Кожен скуштувати рад

Соковитий…

(Виноград)

 

* * *

Я жовтенька, я маленька,

Мов медочок солоденька.

На баштані достигаю,

Тепле сонечко вітаю.

(Диня)

 

* * *

Соковите, червоненьке,

Круглобоке, солоденьке.

(Яблуко)

 

Про овочі

Маленька, червоненька,

Із хвостиком тоненьким.

На городі мене рвуть

І до столу подають.

(Редиска)

* * *

Що то за голова,

Що лиш зуби й борода?

(Часник)

 

* * *

Печуть мене, смажать і варять,

Їдять мене і дуже хвалять.

(Картопля)

 

* * *

Сидить Марушка в семи кожушках.

Хто її роздягає, той сльози проливає.

(Цибуля)

 

* * *

Довгий, зелений,

Добрий і солоний,

Добрий і сирий.

Хто він такий?

(Огірок)

 

* * *

В полі хороше мені

Зеленіти навесні.

Чим же я — не молодець?                         .

Маю диво-корінець,

Все про нього дбаю,

Цукор відкладаю.

(Буряк)

 

* * *

Некрасива, шишкувата,

Як прийде на стіл вона,

Скажуть весело хлоп’ята:

— Ну й розсипчаста, смачна!

(Картопля)

 

* * *

Без рук, без ніг,

А в’ється, як батіг.

(Квасоля)

 

* * *

Хто хустиночку свою

Влітку покриває?

І по двадцять хустин

На голівці має?

(Капуста)

 

* * *

На городі в нас грядки,

На грядках – рясні листки:

Там зростають малюки,

Зелененькі …

(Огірки)

 

* * *

Кажуть, щоб хвороб не знати,

Треба всім мене вживати.

Може, ви мене й з’їсте,

Тільки сльози проллєте.

(Цибуля)

 

* * *

На городі виріс дужий,

Круглий, жовтий і байдужий

До червоних помідорів,

До капусти і квасолі.

Хто цей гордий карапуз?

Здогадалися?…

(Гарбуз)

Про літо

Що за дерево, чий цвіт

Пахне медом на весь світ?

(Липа)

 

Влітку – дітям насолода

Та зимова прохолода.

Влітку радо ми їмо

Найсмачніше — …

(Ескімо)

 

Серед літа, мов пір’їнки,

Стиха падають сніжинки.

Під віконечком у Олі

Цвітом вкрилися …

(Тополі)

 

Не гіркий і не солоний,

А солодкий і червоний.

Як же зветься цей товстун?

Здогадалися? …

(Кавун)

 

В небі ластівка летить,

З вітром листя шелестить,

Воду п’є лелека.

Сонце палить. Спека.

Дозріває жито.

Яка пора?

(Літо)

 

Сонце дуже припікало,

Встигли ягоди дозріти.

Ми купались, загоряли,

Бо було чудове …

(Літо)

 

Сонце пече, липа цвіте,

Жито доспіває – коли це буває?

(Літо)

 

 

Покупались, загоріли,

Наловили низку пліток.

В лісі ягоди дозріли –

Прилетіло в гості…

(Літо)

 

Пасмалилися носи,

Загоріли щічки.

Ми щодня тепер усі

Ходимо до річки.

Коли це буває?

(Влітку)

 

Полунички й вишні

Зрілі у садку.

Бджоли раді цвіту

На луку барвисті квіти.

Нам дарує щедре …

(Літо)

 

У садках — смачна малина,

Аґрус, яблука, ожина.

Фрукти й зелень соковита —

Це смачні дарунки…

(Літа)

 

Хто це лісом зараз ходить? –

Розмаїття ягід родить,

Тепло. Раді всі звірята.

А в пташок – вже пташенята.

(Літо)

 

Сонечко яскраве

Цілий день палає,

На травиці в гаї

Цілий день ми граєм.

 

Раді всі малята

Цілий день купатись,

Веселиться й грати,

На сонці засмагати.

 

Як пора ця зветься,

Коли все сміється

І відпочиває?

Коли ж це буває?

(Влітку)

 

Що за дерево, чий цвіт

Пахне медом на весь світ?

(Липа)

 

Влітку – дітям насолода

Та зимова прохолода.

Влітку радо ми їмо

Найсмачніше — …

(Ескімо)

Серед літа, мов пір’їнки,

Стиха падають сніжинки.

Під віконечком у Олі

Цвітом вкрилися …

(Тополі)

 

Не гіркий і не солоний,

А солодкий і червоний.

Як же зветься цей товстун?

Здогадалися? …

(Кавун)

 

То що за диво-літаки

Сідають в лузі на квітки?

Не спочивають з далини,

А вантажі беруть вони.

 

В саду старому під селом

У них є свій аеродром.

І літаки – за летом лет –

Везуть туди солодкий мед.

(Бджоли)

 

Пахне грядка невеличка –

Швидко виросли сестрички, —

Чепурушки круглолиці

Заховались у травиці.

Чорні крапочки на личках…

Здогадалися? …

(Сунички)

 

Про осінь

Коли це буває,

Що клен запалає?

А прихопив морозець

Та повіяв вітерець,

Весь вогонь на землю впав,

Зовсім клен без листя став.

(Восени)

 

Невидимка ходить в гаї,

Все дерева роздягає.

Хто вона?

(Осінь)

 

Жовте листячко летить,

Під ногами шелестить

Сонце вже не припікає

І коли це все буває?

(Восени)

 

Виснуть хмари низько-низько,

Опустили пасма-коси.

Всюди мокро, всюди слизько –

Ходить нашим краєм…

(Осінь)

Огляда суворо скоса

Степ, ліс, села і міста;

Розпустила сиві коси,

А їх буря запліта.

(Осінь)

 

Прохолодно. Жовкне листя.

Горобина у намисті.

Птах у вирій відлітає.

В яку пору це буває?

(Восени)

 

В жовте лист пофарбувала,

Урожай с полів зібрала.

Золотила вербам коси

Чарівна цариця — …

(Осінь)

 

Дрібненький дощик сумно плаче,

І листячко жовтогаряче

З дерев поволі опадає.

Яка пора це наступає?

(Осінь)

 

Ясне сонце не гріє,  холодок повіва,

Засихає, жовтіє на узліссі трава,

Небо втратило просинь –

Наближається ..

(Осінь)

 

Листя жовте облетіло,

Парки та сади укрило.

Та поглянь на гілочки,

Що горять, немов свічки…

Восени зачервоніла

Рясно-рясно…

(Горобина)

 

Голі поля,

Мокне земля.

Дощ поливає,

Пташки відлітають.

Хто скаже,

Хто знає,

Коли це буває?

(Восени)

 

 

Гостя наступна прийшла –

Фарби з собою несла.

В неї роботи чимало –

Золотом ліс фарбувала,

Сонечко вниз опустила,

І павутинки пустила.

(Осінь)

 

Коли вона загляне в сад,

Наллється соком виноград,

І пізні яблука ранет

Солодкі стануть, наче мед.

Як помандрує по гаях

З чарівним пензлем у руках, —

Все розмалює на путі,

Берізки стануть золоті!

І ми її уклінно просим:

— Заходь у гості, щедра …

(Осінь)

Чарівник прийшов у ліс,
Фарби, пензлика приніс.
У діброві та садочку
стали жовтими листочки.
(Жовтень)

Розкажіть, діти, хто те добре знає,
Яке коротке літо восени буває?
(Бабине літо)

Виснуть хмари низько-низько,
Опустили пасма-коси.
Всюди мокро, всюди слизько –
Ходить нашим краєм…
(Осінь)

Прохолодно. Жовкне листя.
Горобина у намисті.
Птах у вирій відлітає.
В яку пору це буває?
(Восени)

Листя жовте облетіло,
Парки та сади укрило.
Та поглянь на гілочки,
Що горять, немов свічки…
Восени зачервоніла
Рясно-рясно…
(Горобина)

Голі поля,
Мокне земля.
Дощ поливає,
Пташки відлітають.
Хто скаже,
Хто знає,
Коли це буває?
(Восени)

Про весну

Все у зелені довкола:

Пасовища, ліс і поле.

Мчать струмочки до ріки,

Ліплять гнізда ластівки,

І в сороки новина, —

Облетіла всіх вона,

Сповіщаючи: — …

(Весна)

 

З кінцем зими прийде вона,

Улюблениця всіх, …

(Весна)

 

 

Старий Дід мости помостив.

Молода прийшла – мости розвела.

(Мороз та Весна)

 

Тане сніжок, зеленіє лужок,

День прибуває – коли це буває?

(Навесні)

 

 

Де вона проходить –

Там травиця сходить,

Квіти розцвітають,

Солов’ї співають.

(Весна)

 

Тільки вчора теплий вітер

Вість приніс нам від весни,

А сьогодні дивні квіти

Крізь замети проросли.

(Підсніжники)

 

Чорномазий, білодзьобий,

Він за плугом важно ходить.

Сторож вірний, друг полів,

Перший вісник теплих днів.

(Грак)

 

Я найперша зацвітаю

Синім цвітом серед гаю.

Відгадайте, що за квітка,

Бо мене не стане влітку.

(Пролісок)

 

Я пробуджую поля і заквітчую гаї.

Прокидається земля, і співають солов’ї.

Всяк на світі мене зна: я — …

(Весна)

 

 

 

Із зеленої сорочки,

Що зіткав весною гай,

Білі дивляться дзвіночки,

А як зовуть їх відгадай.

(Конвалія)

 

Сто свічок на гілках стоять,

Сто свічок без вогню горять.

(Каштан)

 

Лиш весна привітна

У гостях з’явилась –

На гіллі тендітнім

Котики розсілись.

Котики пухнасті,

Котики маленькі,

Жовті, мов курчата,

Як вата, м’якенькі.

Рано нас вітати

В котиків є звичка.

Знають всі малята –

Це цвіте — …

(Вербичка)

 

Коли це буває і як вона зветься:

Хмаринка плаче, а поле сміється?

(Дощ навесні)

 

Привітанням журавля

Я пробуджую поля,

Наповняю ручаї

Та заквітчую гаї.

Кожен з вас мене впізна.

Відгадали? Я — …

(Весна)

 

Клюк!

Клюк!

Співа струмок,

Біжить з-під шапки снігу.

Ріка ламає кригу.

То йде ясна

До нас …

(Весна)

 

З-під снігу зявився,

Прокинувсь од сну,

Усіх запросив

Зустрічати весну.

(Підсніжник)

 

У лісах струмки пустила,

Землю травами встелила.

Перші квіти принесла.

Чарівна моя…

(Весна)

 

Зацвітають навесні

Білі квіти лісові.

Їх не варто, друже, рвати.

Слід ці квітки охороняти.

(Підсніжники)

 

Тільки сонечко пригріло –

І розтанув килим білий.

Клен радіє: певно, зна –

В гості йде до нас …

(Весна)

 

Ясне сонечко пригріло,

Розігнало довгі сни,

В рівчаках заклекотіло –

Все діждалося …

(Весни)

 

На сайті ви зможите знайти:

— конспекти уроків;

— виховні заходи;

— цікаві завдання;

— загадки;

— презентації;

— вірші на різні теми і до різних уроків;

— фізкультхвилинки;

— привітання;

— фрагменти уроків.