Тема. Позакласне читання «Зима щедра святами»

Мета: вчити учнів правильно, виразно читати поетичні твори, аналізува¬ти їх; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати у дітей мислення, кмітливість, зв’язне мовлення, спостережливість; виховувати в учнів лю¬бов до краси зимового світу.
Хід уроку
І. Організація класу.
ІІ. Вступна бесіда.
— Сьогодні ми з вами поговоримо на тему «Зима щедра святами».
— Скажіть які свята ми святкуємо взимку?
— Яке свято вам найбільше подобається?Чим саме?
ІІІ. Робота з книжкою «Позакласне читання»
1. Відгадайте загадку,а відгадку – запиши.
Хто вночі у лісі, полі
побілив усе довкола?
Хто смереку і ялину
вбрав у сніжну кожушину?
_________________
Л. Вознюк
2. Читання віршів про пори року О. Коваленко «Грудень», «Січень», «Лютий»
Грудень
Грудень тихо наступає,
Землю снігом посипає.
Подивись лишень сюди —
Та це ж зайчика сліди.
Де ж наш сірий заховався? —
Він у білу шубку вбрався.
Більше зайчик не боїться
Ні вовчиська, ні лисиці.
Січень
Подивіться січень йде,
Новий Рік до нас веде.
Покружляли дві сніжинки,
Тихо сіли на ялинку,
А ялинка чепуриться,
Прикраша свою спідницю —
Кольоровими кульками,
Різнобарвними сніжками,
Бо збирається, малята,
Завітать до нас на свято.
Лютий
Лютий морозець гукає —
Малюки нехай тікають.
То пройма до кісточок —
Одягаю кожушок,
Починаю в сніжки грати —
Він хапає рученята,
Одягаю рукавички —
А мороз щипає щічки.
3. Гра «Чи знаєш ти ознаки зими»
1. Я падаю на ваші хати,
Я білий-білий, волохатий,
Я прилипаю вам до ніг
І називаюсь просто
2. Рано-вранці увесь світ
Вбрався в білий оксамит.
А як вітер нападе —
оксамит цей упаде.
3. Сильно-сильно сніг кружляє:
Так це ж гуляє.
4. Вчора з хмари падало,
Річкою текло,
А сьогодні стверділо
І блищить, мов скло.
5. Пухова руденька шуба,
Із сосни стриба на дуба.
Хвіст у неї, як мітла,
а сама на зріст мала.
6. Зубасте, сірувате, по полю гасає,
телят і овець шукає.
7. Прийшла вона з довгим віником
На бесіду з нашим півником.
Схопила півня на обід,
Та й замела мітлою слід.
8. Дивний звірок, круглий, мов клубок.
Голки стирчать — спробуй узять!
ІV.Робота над оповіданнями.
Протоптали стежку
Уночі була хуртовина. Намело кучу¬гури снігу.
Рано-вранці до школи йшло троє ді¬тей — Юрко, Михайлик і Ніна. Скрізь на подвір’ях видно було людей. Чолові¬ки, жінки, юнаки і підлітки відкидали лопатами сніг, прокидали стежки.
Ось хата бабусі Марії. Вона живе одна-однісінька. Зупинились діти біля бабусиного подвір’я. Нікого не видно.
— Як ? же бабуся до колодязя йти¬ме? — каже Юрко. — Снігу стільки …
— Давайте протопчемо доріжку від хати до колодязя! — радить Михайлик.
— Діти пішли на подвір’я бабусі Марії по глибокому снігу. Від воріт до хати йти було дуже важко. А від хати до воріт трохи легше. Пройшлися вдруге, втретє, учетверте… Протоптали стежку від воріт до хати і від хати до колодязя.
Спітнілі, втомлені та радісні поспі¬шали діти до школи. Вони думали: «Ось зараз бабуся Марія вийшла на подвір’я, побачила протоптані стежки. Радіє. І дя¬кує нам …»
Раділи діти. Бо думали про це.
В. Сухомлинський
19 ГРУДНЯ — ДЕНЬ СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Подарунок від Святого Миколая
Святий Миколай перевірив внутріш¬ню кишеньку. «Ні, не забув — подару-нок для Дмитрика на місці. Зараз протру окуляри. Певно, це і є вулиця Добряківська, 25? Ага, мені саме сюди. А он і кватирка відчинена».
Миколай пришпорив хмаринку і за¬гальмував якраз під кватиркою. «Нумо, згадаємо літа молодії!» І дідусь легко, мов клубочок морозного повітря, проник у кімнату. «Нічогісінько не видно!» — Миколай знову протер окуляри. У ран¬кових сутінках у затишному куточку він розгледів дитяче ліжко. «Треба не¬чутно туди пробратися, покласти пода¬рунок — і …» Не встиг дідусь зробити й півкроку, як пумц! — йому на голову впала якась ганчірка. «З люстри?! — не повірив очам Миколай. — Гм, це не ган¬чірка, це Дмитриків светрик. Там он іще щось висить… За формою нагадує шкар¬петку…»
Дідусь замислено почухав борідку і далі пішов обережніше. Ох! Бух! Брень-бе-ре-рень!!! За мить Миколай опинився на підлозі. Роззирнувся. Ага! Це він пе¬речепився через купу касет серед кімна¬ти і приземлився просто на іграшкове піаніно.
«Ой, хоч би хлопчик не прокинувся!» Та ні. Тиша. Навіть чутно, як дзвенять за вікном сніжинки.
Потираючи синець на коліні, Святий Миколай дістався-таки до закутка. Жи-вим і майже неушкодженим! Він задово¬лено крекнув, схилився над ліжечком… і прилип бородою до бильця. Тут, пев¬не, хлопчисько причепив свою жувальну гумку — зметикував дідусь. Йому вже урвався терпець. Борода ну ніяк не хоті¬ла відлипати.
— Ані руш! — раптом почулося зза¬ду, і перед очима з’явилася скуйовджена голова. — То ти справді є? Хі-хі! Я ж казав! — Дмитрик аж пританцьовував з радощів.
— Відпусти мене, хлопчику! — по¬прохав Миколай. На мене чекають ще семеро діток.
— Еге, — пхикнув Дмитрик. — Хто ж тоді повірить, що я тебе бачив? Я ж заклався із Ромчиком. На п’ять цукерок і два кепси. їх він просто так не віддасть. Скаже, давай докази.
— Дідусь наморщив чоло і спідлоба глянув на хлопчика. «І як я міг так по-милится?» — з гіркотою подумав він.
— А десять цукерок і п’ять кепсів згодяться як докази? — схитрував Ми-колай?
Хлопчик на мить замислився.
— Цукерки шоколадні? — недовір¬ливо запитав він?
— Ще й з горішками! — Миколай хутко висипав із правого рукава десять цукерок.
— А кепси з динозаврами? — забли¬щали очі у Дмитрика.
— Аякже! — і дідусь висипав із ліво¬го рукава кепси.
— Оце так! — у хлопчика аж дух перехопило. Він заходився перебирати кепси.
— Агов! Тепер ти мене визволиш? — нагадав святий Миколай.
— Угу — плям-плям! — проплямкав хлопчик, штовхаючи за щоку п’яту цу¬керку.
Він так-сяк допоміг дідусеві звільни¬тися і знов кинувся до кепсів.
«І як я міг так помилитися?» — усе дивувався дідусь.
— Бувай, хлопчику!
Святий Миколай прожогом вилетів надвір, відхекався і озирнувся.
«Добряківська, 52» — значилося на будинку.
— Це ж треба — номер не догледів! — хитнув головою Миколай, поправивши окуляри.
— До будинку №25! Гей-гей, швид¬ше! — весело гукнув він і по-молодецьки скочив на хмаринку. А в його потаємній кишеньці шурхонув подарунок — ма¬ленька книжка з чарівними сторінками та яскравими живими малюнками.
її майбутній володар у цей час якраз додивлявся найчарівніший сон: ніби до нього у гості завітав Святий Миколай і подарував щось невеличке у красивій шурхотливій обгортці…

Р. Скачко

Чому Святий Миколай вирішив, що по¬милився?

31 ГРУДНЯ — НОВИЙ РІК
Як зустрічають Новий рік у різних країнах
• Французький Дід Мороз — Пер Ноель — з’являється в новорічну ніч і зали¬шає подарунки в дитячих черевичках.
• Англійський та американський Дід Мороз — Санта Клаус. У новорічні дні в театрах демонструються вистави на сюжети старовинних англійських казок. На вулицях починається свят¬ковий карнавал, у якому беруть участь казкові персонажі.
Саме в Англії виник звичай обмінюва¬тись святковими новорічними листів¬ками.
• У Німеччині Санта Клауса привозить ослик. Перед сном діти залишають на столі тарілку для подарунків, а в чере¬вички кладуть сіно для ослика.
• У Румунії запікають святковий пиріг, у який кладуть різні монетки, намис¬тинки. Той, хто знайде такий сюрприз, може розраховувати на щастя в ново¬му році.
• Японські діти зустрічають Новий Рік у новому одязі. Вони впевнені, що це приносить здоров’я. У момент настання Нового Року японці починають сміяти¬ся, бо сміх приносить удачу.
• Італійські діти з нетерпінням чекають у новорічну ніч фею Бефану, яка при¬літає на чарівній мітлі, відчиняє двері маленьким золотим ключиком і напов¬нює подарунками дитячі панчохи, які для цього залишаються біля каміну.
• У Швеції діти чекають Королеву Світ¬ла — Лючію. Вона зодягнена в білу сук¬ню, на голівці — корона із запаленими свічками. Лючія приносить подарунки дітям та свійським тваринам. Діти от¬римують іграшки, кішка — вершки, собака — цукрову кісточку, ослик — моркву.
З журналу

Розкажи, як ви в сім’ї зустрічаєте Но¬вий рік.

V.Підсумок уроку.
1. Яких авторів оповідання ми сьогодні читали?
2. Яке оповідання найбільше сподобалося? Чому?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*