Тема: Родина, родина від батька до сина.

Мета: розширювати знання дітей про своїх найдорожчих людей: маму й тата, бабусю й дідуся; виховувати почуття вдячності за те, що батьки піклуються про них, люблять, бажають допомогти у всьому, приносять їм радість.
Хід свята
Звучить пісня «Зеленеє жито»
Господар.
Важко виразити словами те особливе, світле, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас сердечні зв’язки з тією родиною, з якої ми вийшли.
1. На світі білому єдине,
Як і Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша і сім’я.
2. В щасливі і в тяжкі години,
Куди б нам не стелився шлях,
Не згасне вогнище родинне,
В людських запалених серцях.
3. Добрий вечір, шановна родино!
Так я хочу Вас усіх назвати,
Бо зібрались ми на свято,
Щоб про бабусю і дідуся, батька і неньку добре слово сказати.
Господиня. Як багато доброти дарують невтомленні дідусеві руки. Дідуся завжди шанували в сім’ї, йому вірили, довіряли, просили у нього поради.
Учень
Мій дідусь старенький,
Як голуб сивенький,
По садочку ходить.
Внученька свого
За рученьку водить.
Яблучка знаходить.
Ще й горішків зерна.
Дідусь любий, милий,
Як голубчик сивий
Учень.
Любий, добрий наш дідусю,
Ми – твої внучата,
Прибігаємо до тебе,
Щастя побажати.
Хоч твоє волосся сивиною
Густо посріблилось,
Ти для нас, дітей маленьких,
Другом залишився.
Учениця.
Ти нас батькові й матусі
Помагаєш вчити,
Як бути чесним, добрим,
Як по правді жити.
Ми твої слова розважні
Пам’ятати будем
І в життя твою науку
Понесемо всюди.
Господар. Уклін Вам від всіх, здоров’я та довгого життя. У кожному місті та селі можна зустріти мудрих, народних бабусь. Скільки казок вони знають. А скільки пісень! І шити навчать, і вишивати, в’язати. Руки в них «золоті».
Пісня «Бабуся»
Учень
Любо нам у рідній хаті —
Там, де наші батько, ненька.
Там, де братик і сестричка,
І бабусенька старенька.
Учениця.
Пошануємо сивий волос,
І її старенький голос.
До бабусі притулімось,
Їй сердечно поклонімось!
Учень.
Ой, бабусенько рідненька,
Чарівниченько любенька.
Твої руки — золоті,
В невсипущому труді,
Твою працю я шаную,
Твоє серце добре чую.
І тебе я поважаю.
Сонечко хай зустрічає?
Господиня. Шановній бабусі ми надаємо слово.
Бабуся. Дуже люблю я вишивати, і сьогодні принесла вам показати свої рушнички. З давніх-давен в Україні вишивали, передавалось це уміння від бабусі до матері, від матері до доньки. Ось і мені це вміння передала матуся. Рушник завжди був одним із головних речей у хаті. Рушники були різні, ось гляньте, це — дитячий рушник, на ньому зображені квіти, пташки. А цей святковий рушник я вишила, щоб прикрасити оселю. Кожний рушник — це щось неповторне, своєрідне.
Господар. Які гарні рушники, бабусю! А дівчатка приготували танок з рушниками і зараз вам затанцюють. (Танок з рушниками).
Господиня. Батьки — це вогник, який гріє душу людини, він схожий на полум’я свічки (підходить до ікон і запалює свічки.)
Звучить пісня «Бабуся і дідусь»
Учень
Хай палає свічка… Хай палає,
Поєднає нас вона в цей час.
Друзів голоси нехай лунають.
Пісня й слово хай чарують вас!
Господиня. Мама. Матінка. Матуся. Ненька. Одне єдине слово, але скільки воно значить для кожного з нас. Скільки в цьому слові ніжності, ласки, доброти. Немає друга ближчого й ріднішого, ніж мати. Всі наші радості і печалі, мрії і прагнення — разом з нею. І все розуміє просте материне серце. Мати — це лагідна вдача, тепло, невичерпна ласка, приязнь і щедрість.
Дівчина колише колиску.
1.Як дітей колишеш ти недремно,
То не раз змахнеш краплини поту.
Що ж, прислів’я мовить недаремно.
«Хто не мав дітей — не мав клопоту».
А зростуть, то скільки дум у неньки,
І тривог за їхнє кожне діло.
Голова боліла від маленьких,
Від дорослих — серце заболіло.
2. Але що ті клопоти й тривоги,
Бо хіба із щастям їх зрівняти,
Як дитя, зіп’явшися на ноги,
Перший крок ступає по кімнаті,
Як почуєш ти уперше: «Мамо»,
Як до школи поведеш за руку,
Як уже одержиш телеграму:
«Мамочко, вітаю із онуком».
3. Добре ж, як себе пізнать в дитині.
Знать, твої вона продовжить роки.
Добре дати світові людину
І людині дати світ широкий.
Дарувати їй цвітіння рясту,
Сині гори, неспокійні ріки…
Хто не мав дітей, не звідав щастя,
Долею обкрадений навіки.
Пісня «Про матусю»
Виходить хлопчик і показує всім, яка в нього вишита сорочка.
Хлопчик.
Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні,
— На, вдягай, синочку.
В нитці — сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся.
Підійду і обніму
Я свою матусю.
Господар. Милість і доброта, людяність і ласкавість серед нашого немилосердного віку… Все це — мати. А отже, і колискова пісня.
Господиня. Коли вгамовуються, стихають людські чвари, коли натруджена земля дихає теплом, коли помислам і надіям відкриваються простір і небо, коли світ стає ближчим до серця, тоді в серці матері народжується пісня, тоді над колискою вона щемно, трепетно и ніжно виспівує свою люблячу душу. Давайте навчімось слухати й чути материну сповідь.
Виходять господиня і син.
Син.
Заспівай мені, мамо моя,
Як бувало колись над колискою,
Буду слухати, слухати я
І стояти в замрії з берізкою.
Господиня співає колискову.
Господар. Батько. Тато. Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Саме такою і повинна бути батьківська любов.
Господиня. Зайнятий клопотами в господарстві, біля пасіки, біля землі, важкою працею, він добуває і хліб, і до хліба — сім’ї. Батьків приклад, батькове слово, наказ були законом. Не випадково казали: «Не навчив батько, не навчить і дядько».
Виходять менші діти.
1-й учень.
Дорогий, хороший, рідний тату,
Кращого від тебе не знайти.
Дорогий, хороший, рідний тато,
Як чудово, що у нас є ти!
2-й учень.
У кого батько, у кого мати, —
Є з ким розмовляти;
У кого брати, у кого сестри, —
Є з ким погуляти.
3-й учень.
Наша рідна ненька
Про нас добре дбає,
Горне до серденька
І до сну співає.
4-й учень.
А батечко любий,
Мов те сонце ясне,
Вчить нас і голубить,
Каже казку красну.
5-й учень.
Станьмо ж разом, друзі,
Хлопчики й дівчатка,
І, мов пташки в лузі,
Співаймо для татка,
Співаймо для неньки
Пісні веселенькі.
Пісня «Для батька»
6-й учень.
Рідна мамо, довго живи.
Рідний батьку, довго живи.
Найдорожчі для мене на світі — це ви.
Свою славу дзвінку,
Своє щастя й біду
Принесу на поріг,
Вам до ніг покладу.
7-й учень.
Дорогі мамо й тату!
Хай кожен ранок у житті
Приносить лиш удачі.
Всього найкращого та благ
І радості у хаті.
Хай наша Матір Божа
Вас охороняє,
А Господь Бог
З неба щастя посилає.
8-й учень.
Мати Божа, Мати Божа,
Дай здоров’я нашій нені.
Ось тобі ми назбирали
Ярих квітів повні жмені.
9-й учень.
Зберемо дзвоники лісові,
Що найкращі у діброві,
Нарвемо волошок в полі —
Матінці дай щастя, долі.
Серця наші — наші квіти
Віддамо тобі з любов’ю.
Захищай матусю нашу
Під святим своїм покровом.
Господиня.
Для кожної людини є ще одне святе слово — це татусь. Роль батька у сім’ї з давніх-давен беззаперечна. А скільки оберегів пов’язано зі словом «батько» — Батьківщина, батьківська хата, батькова криниця.
Тато, татусь, таточко. Назва людини з сильним характером, міцними руками — вони як притиснуть дитя до себе, то аж тріпоче мале серденько, боїться від радості вистрибнути з грудей. А як усміхається тато, то скільки ласки і тепла в його погляді!
Господар. Сьогодні наші діти приготували пісню для всіх татусів.
(Пісня «Про батька»).
Ведуча
Поклонімося щодня
Батькові низенько,
Бо його серденько
До твого близенько.
Поклонімося щодня
Матінці ще нижче,
Бо серденько в неї
До твого ще ближче.
Господар. «Три біди є у людини: смерть, старість і погані діти», — говорить
українська мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна — перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню, і це залежить не тільки від батьків, а й від дітей.
Господиня. Священна заповідь — шанувати батька й неньку. Намагайтеся бути слухняними, вихованими, турбуйтеся про своїх батьків і не завдавайте їм прик¬рощів. Кожен повинен зрозуміти просту істину: батьки дали нам життя.
12-й учень.
Підростеш, як колос,
Підеш поміж люди, —
Мами рідний голос
Все з тобою буде.
13-й учень.
Батькові турботи…
Сад і ліс, і поле…
Не цурайсь роботи
У житті ніколи.
14-й учень.
Не забудь стежину
В рідний край, до хати.
В будь яку годину
Мати буде ждати.
15-й учень.
Вертайте до батьківського гнізда,
В той край, де народились і зростали.
Якими б ви великими не стали,
Вертайте до батьківського гнізда!
Пісня «Виростеш ти, сину», муз. А. Пашкевича, сл. В. Симоненка.
Господар.
Все, що в серці мали, —
Вам подарували.
Світлу мрію й казку,
Нашу пісню й ласку,
Щебет України, звичаї Вкраїни.
Пісня «Родина, родина».

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*