Щедрий вечір. Новий рік

Інформаційна хвилинка
Напередодні Нового року (за старим стилем 13.01) в Україні відзначали Щедрий вечір. Цим самим завершувався період «Святих вечорів», який тривав з 6 до 12 січня, коли не годилося виконувати господарську роботу (окрім догляду за худобою). Протягом цього тижня люди влаштовували святкові застілля, ходили один до одного в гості й обов’язково співали колядки.
У день 13 січня українці починали готуватися до нового циклу різдвяно-новорічних свят. Господар ретельно прибирав все обійстя, вичищав і добре годував домашню живність, а господиня готувала все необхідне для Щедрої вечері: святкові страви і чистий одяг для родини. Люди вважали, що цього вечора з неба сходить Щедрий бог, оглядає все господарство і входить до хати. Там його зустрічають духи предків та дух-Ладо, які вже з Святого вечора перебувають в оселі (в Рай-Дідухові, сіні та соломі). Побачити Щедрого бога може ще й домашня живність, яка в цю пору має здатність розповідати Богові про те, як господар її утримує та годує. Тоді як Святвечір був дякою за минулорічний урожай, то 13.01, встелена збіжжям та сіном долівка, мала символізувати Щедрому богові багаті хлібні ниви та луки, які від нього очікуватимуть в Новому році.
Щедру вечерю 13.01 готували переважно із скоромних страв: печеню, смажене м’ясо, ковбаси, млинці з салом, пироги, вареники з сиром. В деяких місцевостях України, як і на Святвечір, на стіл ставили теж 12 страв, варили другу щедру кутю, заправлену смальцем. На стіл ставили книші й калачі та запалювали одну або три свічки. Обов’язковим було приготування млинців. В ході чого господині примовляли: «Щоб усе так росло в Новому році, як млинці на дріжжах та, щоб сонце добре гріло ниви, як вогонь пече млинці». Із настанням сутінок, вся родина одягає чисте вбрання, застеляє скатерки й рушники, обкурюють хату травою або ладоном і, прочитавши молитву, розпочинають Щедру кутю. Господар сідав за гіркою з пирогів, щоб його не було видно й приказував: «Аби й надалі ви мене так не бачили» (тобто із-за миски з великою кількістю хлібної випічки, що символізувало достаток і щедрий урожай). Пиріжки роздавали членам родини, піднімали чарки за здоров’я близьких і рідних та бажали Царства небесного померлим (бо ще блукали тут душі покійних, які ставали охоронцями нив і полів, щоб сприяти урожаю та приплоду).
Того ж вечора господар, взявши сокиру, перевесла й кутю, обходив домашніх тварин, пасіку й сад, благословляючи своє господарство (обухом сокири тричі вдаряв по деревах і погрожував їх зрубати, якщо не будуть плодоносити).
Дівчата, як і на Андрія (13 грудня), збиралися в гурти й проводили різноманітні гадання й ворожіння (рахували внесені поліна чи прутики в заборі, якщо парне число то на одруження, кидали через хату чобіт, гасили в ополонці розпечену головешку дров і т.п.).
Цікавий обряд зафіксували на Гуцульщині, де Новорічна ніч вважається святом печі, яка цілий рік «працює», а в ніч на 14.01 вона йде до танцю і «віддається». І щоб печі було зручно її начисто вимащували, ніхто на неї не сідає і не лягає, а також кладуть зерна «на весільний каравай» і для коня, щоб могла поїхати до міста.
Досвідчені господарі примічали погоду: морозно і сніжно — на здоров’я людей і худоби, на урожай хліба, а тепло й без снігу — навпаки. Зоряне небо — добре будуть нестись кури, вродять гриби й горох. Густий іній — добрі зернові й мед і т.п.
В ніч під Новий рік господар або господиня в його шапці йдуть до відкритого водоймища, тричі окунають хліб та набирають в посудину води. Вдома прикладають до голови всіх домочадців той хліб «на здоров’я і велич», а у воду вкидають срібні монети й вранці нею вмиваються «на багатство».
Цей день (13.01) також називали Меланки або Маланки (за християнським календарем Меланії — знатної римлянки V ст., яка будувала церкви, згодом стала черницею й молитвами творила чудеса.) Етнологи твердять, що Маланка — найдавніше українське свято, яке має глибокі прадавні коріння і сягає ще кам’яного віку (неоліту). Бо на західноукраїнських землях Маланка супроводжувалась цікавим театралізованим дійством. Ватаги молоді ділилися на військових персонажів («старжу») та звіроподібних («диганію»). Відповідні маски виготовлялися вдома і передавалися у спадок. Очолювали містерію Маланки лідери — «калфи», а кульмінацією була боротьба «ведмедів» — найсильніших хлопців кожного кутка села. «Маланкою» був, як правило, переодягнений дівчиною хлопець. Зазначені персонажі, а серед них були ще й «звізда», «коза», «дід», «циган», музики, міхоноша (все нежонаті парубки) творили т.з. «живий вертеп» і обходили з щедрівками кожну оселю, бажаючи господарям всіляких гараздів: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я». Щедрівки, на відміну від колядок були переважно світськими піснеспівами:
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
— Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару.
Там овечки покотились,
І ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова…
В тебе жінка чорноброва.
Загалом, обрядодії Щедрого вечора присвячувалися сонцю, а Коляда яка тривала 12 днів (7 — 19.01) була цілісною обрядовою системою й іменувалася Святом народження сонця. Вважалося, що на Щедрий вечір «Щедрий Бог» — Сонце сходить до українських осель і щоб сприяти цьому — а значить добробуту й щедрості, провадилась вказана містерія свята. Саме сезонність пір природи та аграрної діяльності людей проявлялась в ритуальному пісні-танці «кози», яку водив «дід». Символи «умирання» і «воскресіння», проявлялись в тому, що «коза» падала, завмирала, а потім оживала, танцювала й вибрикувала.
З новорічними вечором та ніччю українці здавна пов’язували чимало чудесних переказів і легенд. Вважалося, що в зоряну ніч місяць радиться із зірками та сонцем, а останнє розподіляє між зорями душі новонароджених дітей. Особливо слід було бути обережними поза домом, бо до третіх півнів духи води, лісу, гори та яру влаштовують гуляння і можуть зашкодити необачним подорожнім. Відьми в цю пору літають на місяць, щоб прогнати туди старий рік, а потерчата можуть переслідувати своїх бабок-пупорізок (тому останні мають при собі різочки). Перед світанком кажуть, можна побачити як світяться-горять зачаровані гроші та сховані скарби, а дух-Ладо й інші духи дому радяться перед «дорогою», бо вдосвіта вони відлетять на небо разом із димом спаленого Дідуха.
Тісно пов’язані із такими уявленнями були новорічні щедрування-побажання та гадання-чаклування. В ході останніх люди бажали побачити свою долю в Новому році та «запрограмувати» щастя, достаток і здоров’я. Зокрема, гадали за тінями, на квасолі або макові. Чаклували на багатство (наклавши гору пирогів на столі) та те, щоб піч добре гріла, варила й пекла. Проводили очищувальні обряди, коли близько 24 години ночі, «накравши» у сусідів соломи, палок, дощок розкладали на вулиці чи кутку села вогнище і стрибали через нього.
Зустрівши Новий рік, після опівночі господар збирає розтрушене по підлозі сіно та солому й зв’язує у три в’язки. Одну кладуть у стодолі, а дві інші — в саду (в деяких регіонах виносять на спільне багаття на вулицю). До вогнища, розкладеного із третьої в’язки в саду, виносять також сміття після першого (від Свят-вечора) підметення хати. Запалювали багаття вдосвіта і намагалися щоб дим від нього обкурив дерева. Із димом на небо відлітав, вважали і Щедрий бог. Одночасно господар обходив сад і тричі «Погрожував» зрубати яблуню чи вишню у випадку незначного урожаю: «Як не буде у тебе стільки яблук, як на небі зірок, то зрубаю!» Опісля цього сіном і соломою із другої в’язки обв’язували фруктові дерева.
Загалом в новорічну ніч годилося спати. Люди перш за все намагалися виголосити свої молитви-побажання до Бога, бо вважали, що в цей час «отверсті» небеса і їх голос почують на Небі. А з іншого боку, слід було вживати захисних обрядів, щоб знешкодити вплив злих сил, які особливо активізуються під Новий рік.
Одразу по опівночі багато людей виходило на вулицю слухати як Новий рік змагається із Старим і врешті решт проганяє останнього, а за ним і всі біди й нещастя. А в деяких західних регіонах України сусіди забавляються тим, що «крадуть» якусь живність чи реманент, а потім за неї вимагають у хазяїна магарич.
14.01 відзначався Новий рік (т.з. «старий» або церковний). Християни в цей день вшановували найменування Христа іменем Ісус (що слід було робити на 8 день від народження дитини) та Св. Василя Великого архієпископа Кесарії Каппадокійської (IV ст.), якого вважали покровителем землеробства. Тому основною обрядодією цього дня було засівання осель українців збіжжям із відповідними примовляннями.
З самого ранку хлопці (дівчата засівати не ходили) набирали в рукавички і кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Спочатку власну домівку, потім у хрещених батьків, родичів, знайомих і сусідів: «Ой роди, Боже, жито — пшеницю, всяку пашницю! Добридень! Будьте здорові. З Новим роком та Василем!… На щастя, на здоров’я, на Новий рік!». Господар щедро винагороджував (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми. Ходили інколи і цілі ватаги з козою та вертепом. Годилося також в цей день віншувати Василів. А, загалом, це свято проводили благоговійно з церковними або домашніми молитвами.
Богослужіння в церкві 14.01 були присвячені святам обрізання і найменування Господнього. Перше з них було священнодійством ще старозавітної церкви і являло собою прообраз пізнішого таїнства хрещення. Проводилось воно на восьмий день після народження хлопчика. Свято найменування новонародженого Богомладенця іменем Ісус було пов’язане із законом, згідно якого на восьмий день після народження дитини їй давали ім’я. Саме ім’я Ісуса Христа було сповіщено Пресвятій Богородиці Архангелом Гавриїлом ще до народження Сина Божого.
Також в день «старого» Нового року Церква відзначає пам’ять Святителя Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської. Виховувався у благочестивій сім’ї своєю бабусею Св. Мокриною. Після навчання в Афінах прийняв святе хрещення в Єрусалимі. Згодом повернувся до Кесарії, де 362 р. прийняв сан диякона, а пізніше був висвячений в пресвітери. По смерті Євсевія Кесарійського Василія Великого обрали архіпастирем Кесарії. Написав чимало церковних молитов та душеспасительних книг. За свої духовні подвиги отримав дар зцілення і молитвою вилікував багатьох важкохворих. Піклувався про бідних і немічних, яким влаштував спеціальний притулок — названий Василіадою. Сам же вдягав скромний одяг і вживав лише хліб, сіль та воду. Помер Василій Великий 1 січня (старий стиль) 379 р. на 50-му році життя. За переказами, нетлінні мощі Василія Великого було перевезено до Риму в Італію.
Люди вважали, що на Новий рік до оселі приходить Доля людини і поселяється в якійсь тварині чи речі, а тому пильно стежили, щоб «злий» не зашкодив цій Долі. Тому й щедро викупляли те, що «пропало» та нічого нікому не давали чи позичали (окрім вертепу та посівальників). Всі намагалися бути радісними, веселими і добродушними. Уникали на Новорічне свято сварок і намагались помиритись із всіма сусідами — адже, як зустрінеш Новий рік, так і проживеш!

Тема: Родина, родина від батька до сина.

Мета: розширювати знання дітей про своїх найдорожчих людей: маму й тата, бабусю й дідуся; виховувати почуття вдячності за те, що батьки піклуються про них, люблять, бажають допомогти у всьому, приносять їм радість.
Хід свята
Звучить пісня «Зеленеє жито»
Господар.
Важко виразити словами те особливе, світле, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас сердечні зв’язки з тією родиною, з якої ми вийшли.
1. На світі білому єдине,
Як і Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша і сім’я.
2. В щасливі і в тяжкі години,
Куди б нам не стелився шлях,
Не згасне вогнище родинне,
В людських запалених серцях.
3. Добрий вечір, шановна родино!
Так я хочу Вас усіх назвати,
Бо зібрались ми на свято,
Щоб про бабусю і дідуся, батька і неньку добре слово сказати.
Господиня. Як багато доброти дарують невтомленні дідусеві руки. Дідуся завжди шанували в сім’ї, йому вірили, довіряли, просили у нього поради.
Учень
Мій дідусь старенький,
Як голуб сивенький,
По садочку ходить.
Внученька свого
За рученьку водить.
Яблучка знаходить.
Ще й горішків зерна.
Дідусь любий, милий,
Як голубчик сивий
Учень.
Любий, добрий наш дідусю,
Ми – твої внучата,
Прибігаємо до тебе,
Щастя побажати.
Хоч твоє волосся сивиною
Густо посріблилось,
Ти для нас, дітей маленьких,
Другом залишився.
Учениця.
Ти нас батькові й матусі
Помагаєш вчити,
Як бути чесним, добрим,
Як по правді жити.
Ми твої слова розважні
Пам’ятати будем
І в життя твою науку
Понесемо всюди.
Господар. Уклін Вам від всіх, здоров’я та довгого життя. У кожному місті та селі можна зустріти мудрих, народних бабусь. Скільки казок вони знають. А скільки пісень! І шити навчать, і вишивати, в’язати. Руки в них «золоті».
Пісня «Бабуся»
Учень
Любо нам у рідній хаті —
Там, де наші батько, ненька.
Там, де братик і сестричка,
І бабусенька старенька.
Учениця.
Пошануємо сивий волос,
І її старенький голос.
До бабусі притулімось,
Їй сердечно поклонімось!
Учень.
Ой, бабусенько рідненька,
Чарівниченько любенька.
Твої руки — золоті,
В невсипущому труді,
Твою працю я шаную,
Твоє серце добре чую.
І тебе я поважаю.
Сонечко хай зустрічає?
Господиня. Шановній бабусі ми надаємо слово.
Бабуся. Дуже люблю я вишивати, і сьогодні принесла вам показати свої рушнички. З давніх-давен в Україні вишивали, передавалось це уміння від бабусі до матері, від матері до доньки. Ось і мені це вміння передала матуся. Рушник завжди був одним із головних речей у хаті. Рушники були різні, ось гляньте, це — дитячий рушник, на ньому зображені квіти, пташки. А цей святковий рушник я вишила, щоб прикрасити оселю. Кожний рушник — це щось неповторне, своєрідне.
Господар. Які гарні рушники, бабусю! А дівчатка приготували танок з рушниками і зараз вам затанцюють. (Танок з рушниками).
Господиня. Батьки — це вогник, який гріє душу людини, він схожий на полум’я свічки (підходить до ікон і запалює свічки.)
Звучить пісня «Бабуся і дідусь»
Учень
Хай палає свічка… Хай палає,
Поєднає нас вона в цей час.
Друзів голоси нехай лунають.
Пісня й слово хай чарують вас!
Господиня. Мама. Матінка. Матуся. Ненька. Одне єдине слово, але скільки воно значить для кожного з нас. Скільки в цьому слові ніжності, ласки, доброти. Немає друга ближчого й ріднішого, ніж мати. Всі наші радості і печалі, мрії і прагнення — разом з нею. І все розуміє просте материне серце. Мати — це лагідна вдача, тепло, невичерпна ласка, приязнь і щедрість.
Дівчина колише колиску.
1.Як дітей колишеш ти недремно,
То не раз змахнеш краплини поту.
Що ж, прислів’я мовить недаремно.
«Хто не мав дітей — не мав клопоту».
А зростуть, то скільки дум у неньки,
І тривог за їхнє кожне діло.
Голова боліла від маленьких,
Від дорослих — серце заболіло.
2. Але що ті клопоти й тривоги,
Бо хіба із щастям їх зрівняти,
Як дитя, зіп’явшися на ноги,
Перший крок ступає по кімнаті,
Як почуєш ти уперше: «Мамо»,
Як до школи поведеш за руку,
Як уже одержиш телеграму:
«Мамочко, вітаю із онуком».
3. Добре ж, як себе пізнать в дитині.
Знать, твої вона продовжить роки.
Добре дати світові людину
І людині дати світ широкий.
Дарувати їй цвітіння рясту,
Сині гори, неспокійні ріки…
Хто не мав дітей, не звідав щастя,
Долею обкрадений навіки.
Пісня «Про матусю»
Виходить хлопчик і показує всім, яка в нього вишита сорочка.
Хлопчик.
Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні,
— На, вдягай, синочку.
В нитці — сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся.
Підійду і обніму
Я свою матусю.
Господар. Милість і доброта, людяність і ласкавість серед нашого немилосердного віку… Все це — мати. А отже, і колискова пісня.
Господиня. Коли вгамовуються, стихають людські чвари, коли натруджена земля дихає теплом, коли помислам і надіям відкриваються простір і небо, коли світ стає ближчим до серця, тоді в серці матері народжується пісня, тоді над колискою вона щемно, трепетно и ніжно виспівує свою люблячу душу. Давайте навчімось слухати й чути материну сповідь.
Виходять господиня і син.
Син.
Заспівай мені, мамо моя,
Як бувало колись над колискою,
Буду слухати, слухати я
І стояти в замрії з берізкою.
Господиня співає колискову.
Господар. Батько. Тато. Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Саме такою і повинна бути батьківська любов.
Господиня. Зайнятий клопотами в господарстві, біля пасіки, біля землі, важкою працею, він добуває і хліб, і до хліба — сім’ї. Батьків приклад, батькове слово, наказ були законом. Не випадково казали: «Не навчив батько, не навчить і дядько».
Виходять менші діти.
1-й учень.
Дорогий, хороший, рідний тату,
Кращого від тебе не знайти.
Дорогий, хороший, рідний тато,
Як чудово, що у нас є ти!
2-й учень.
У кого батько, у кого мати, —
Є з ким розмовляти;
У кого брати, у кого сестри, —
Є з ким погуляти.
3-й учень.
Наша рідна ненька
Про нас добре дбає,
Горне до серденька
І до сну співає.
4-й учень.
А батечко любий,
Мов те сонце ясне,
Вчить нас і голубить,
Каже казку красну.
5-й учень.
Станьмо ж разом, друзі,
Хлопчики й дівчатка,
І, мов пташки в лузі,
Співаймо для татка,
Співаймо для неньки
Пісні веселенькі.
Пісня «Для батька»
6-й учень.
Рідна мамо, довго живи.
Рідний батьку, довго живи.
Найдорожчі для мене на світі — це ви.
Свою славу дзвінку,
Своє щастя й біду
Принесу на поріг,
Вам до ніг покладу.
7-й учень.
Дорогі мамо й тату!
Хай кожен ранок у житті
Приносить лиш удачі.
Всього найкращого та благ
І радості у хаті.
Хай наша Матір Божа
Вас охороняє,
А Господь Бог
З неба щастя посилає.
8-й учень.
Мати Божа, Мати Божа,
Дай здоров’я нашій нені.
Ось тобі ми назбирали
Ярих квітів повні жмені.
9-й учень.
Зберемо дзвоники лісові,
Що найкращі у діброві,
Нарвемо волошок в полі —
Матінці дай щастя, долі.
Серця наші — наші квіти
Віддамо тобі з любов’ю.
Захищай матусю нашу
Під святим своїм покровом.
Господиня.
Для кожної людини є ще одне святе слово — це татусь. Роль батька у сім’ї з давніх-давен беззаперечна. А скільки оберегів пов’язано зі словом «батько» — Батьківщина, батьківська хата, батькова криниця.
Тато, татусь, таточко. Назва людини з сильним характером, міцними руками — вони як притиснуть дитя до себе, то аж тріпоче мале серденько, боїться від радості вистрибнути з грудей. А як усміхається тато, то скільки ласки і тепла в його погляді!
Господар. Сьогодні наші діти приготували пісню для всіх татусів.
(Пісня «Про батька»).
Ведуча
Поклонімося щодня
Батькові низенько,
Бо його серденько
До твого близенько.
Поклонімося щодня
Матінці ще нижче,
Бо серденько в неї
До твого ще ближче.
Господар. «Три біди є у людини: смерть, старість і погані діти», — говорить
українська мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна — перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню, і це залежить не тільки від батьків, а й від дітей.
Господиня. Священна заповідь — шанувати батька й неньку. Намагайтеся бути слухняними, вихованими, турбуйтеся про своїх батьків і не завдавайте їм прик¬рощів. Кожен повинен зрозуміти просту істину: батьки дали нам життя.
12-й учень.
Підростеш, як колос,
Підеш поміж люди, —
Мами рідний голос
Все з тобою буде.
13-й учень.
Батькові турботи…
Сад і ліс, і поле…
Не цурайсь роботи
У житті ніколи.
14-й учень.
Не забудь стежину
В рідний край, до хати.
В будь яку годину
Мати буде ждати.
15-й учень.
Вертайте до батьківського гнізда,
В той край, де народились і зростали.
Якими б ви великими не стали,
Вертайте до батьківського гнізда!
Пісня «Виростеш ти, сину», муз. А. Пашкевича, сл. В. Симоненка.
Господар.
Все, що в серці мали, —
Вам подарували.
Світлу мрію й казку,
Нашу пісню й ласку,
Щебет України, звичаї Вкраїни.
Пісня «Родина, родина».

Свято «Добре там жити, де вміють дружити»

Мета. Показати дітям необхідність дружити, довести, що мати друзів добре, що разом будь-яке діло зробити легше, визначити якості, які діти цінують в друзях, вчити бачити справжню дружбу. З’ясувати, які групи існують серед учнів класу.
Виховувати уважне, шанобливе ставлення один до одного.
Розвивати уміння товаришувати, цінувати дружбу.
Обладнання. «Дерево мудрості». Картки з завданням. Ребус. Запис з піснею «Про дружбу».
Напередодні заняття діти за бажанням створюють чотири групи. «Команди» і «гравці» займають свої місця.
(На дошці вірш).
Дружба, дружба над усе,
Дружба радість нам несе.
Дружба всім нам дорога
Дружба жити помага.
(Поряд з віршем у будь-якому порядку букви, з яких складається слово «дружба»).
— Яке слово можемо одержати?
Прочитайте вірш (по одному рядку кожна
команда).
Визначити, якою буде наша тема.
Чому можна навчитися на такому занятті?
(Оголошую тему заняття «Добре там /(і жити, де вміють дружити»). — А чому?
А що ви любите робити найбільше?
Ось і сьогодні наше заняття — гра.
1. Доберіть синоніми до слова «друг» —
Які є ще?
Чому змогли дібрати багато?
Недарма ж в народі кажуть: «Одна голова добре, а…» (продовжіть). — Чому так?
2.Розповідь учителя. Потреба в дружбі,друзях виникла у людей дуже давно. Ще первісні люди, наші пращури, разом полювали на звіра, пасли худобу, берегли вогонь, охороняли житло, ділилися здобиччю.Так само давно виникли приказки і прислів’я про дружбу, які ви вчили дома.
3. «Мудре дерево» (у кожної команди є «гілка» і багато «листочків» на яких протягом хвилини діти пишуть щки і закріплюють на гілці. Потім порівнюємо у кого (більше і робимо висновки, що в тих, хто сам, менше і чому саме?)
Недарма ж люди говорять: «Сила птаха у крилах,а людини…»
Чому саме так?
4. Гра-мозаїка «Пузлі» — хто швидше: «Коли працюватимеш дружно, …»
— А чому, здогадалися?
5. Гра «Зрозумій мене»
Капітани-асоціації; всі інші «Вгадай слово».
День народження; 1. Шахи
Новий рік; 2. Хліб
Перше вересня; 3. Торт
Літні канікули. 4. Метелик.
(Опис).
(Підводимо підсумки).
6. «Вивчи вірш».
Твій друг тобі віддасть усе: І свій квиток на карусель, І цвях, і гвоздик, і літак, І не за щось, а просто так. І ти нічого не жалій Ніколи і нітрохи І навіть м’яч футбольний свій Віддай, як друг попросить. (Команди і учні розповідають по черзі).
— А в народі говорять: «Один за всіх, всі…»
7. Запис на дошці.
Хоробрий, розумний, красивий, добрий, щедрий, ний, багатий, турботливий, здібний, талановитий. (Визначити найважливіші риси в дружбі).
— Ось яким повинен бути друг!
— А мудрість народна говорить: «Скажи мені, хто твій друг, …»
— Пам’ятай про це!
8. Вікторина:
Назвіть друзів Віні-Пуха.
Хто допоміг маленькому Мауглі?
— З ким подорожувала Еллі до Оксамите міста?
— Назвіть імена чотирьох друзів-чеі шок.
— Як звуть друзів з Простоквашин — Хто допомагав Чіполіно?
— З ким дружив крокодил Гена?
9. Підведення підсумків.
Хто краще?
Чи змогли самі?
Для чого друзі?
— Вдалося це довести?
— А в змаганні немає переможців
реможених, бо перемогла дружб
10. Лунає «Пісня про дружбу».

Тема: Цікавий світ професій

Мета: Розширити і закріпити знання учнів про найпотрібніші професії,трудові дії та знаряддя праці, поглибити у дітей усвідомлення того,що добробут нашої країни і всіх громадян примножується працею; викликати почуття поваги до трудівників та прагнення сумлінно працювати; сприяти розвитку трудової активності і працьовитості школярів.
Обладнання: ілюстрація на тему «Професії», народні прислів’я про працю,кросворд.
Хід виховного заходу
І. Організаційний момент.
• Оголошення теми і мети виховного заходу.
Сідайте,діти, у гурті
Зустрілися ми знову!
Про славні руки золоті
Я поведу розмову.

Ті руки звичні до землі,
Будують, вміють шити…
Ми часто бачим мозолі
На їх долонях, діти.

Всі вдячні золотим рукам,
Я теж їх поважаю.
Тож хочу розповісти вам
Усе про них,що знаю.

— Чи думали ви коли – небудь над тим,скільки людей працює, щоб ви були нагодовані, одягнуті, взуті, щоб вдома у вас було світло вечорами і тепло у холодну погоду, щоб у вашій шкільній сумці були книжки і зошити, щоб ви могли сидіти біля радіоприймача чи телевізора і слухати музику?
Якщо б ви задумали порахувати всіх цих людей то, мабуть, до вечора не порахували б.

ІІ. Основна частина.
«Мозковий штурм»
Пригадайте деякі професії і скажіть їхні позитивні і негативні сторони.
Заповніть пелюстки квітки.
Лікар. Обстежує хворих з травмами, захворюваннями серця, судин, легень,шлунку і інших органів, а також встановлює діагноз,проводить лікування. Надає екстренну допомогу, готує хворих до операції, а також спостерігає після неї. Організовує харчування і перев’язки пацієнтів.
Програміст. Працює в обчислювальних центрах виробничих об’єднань, промислових підприємств, фірм, наукових установ. Готує технічні носії інформації – магнітні і лазерні диски, жорсткий диск, магнітні стрічки та ін.
Вчитель. В початкових і середніх школах на високому рівні проводить навчання учнів по різних предметах. Домагається від учнів міцних і глибоких знань. Формує уміння і навички самостійного навчання, готує їх до практичного застосування знань.
Інженер. В науково дослідних установах бере участь в проведенні наукових досліджень або виконанні технічних розробок. Проводить складні досліди і вимірювання, виконує необхідні розрахунки, аналізує і узагальнює результати.
Кухар. На підприємствах громадського харчування готує і оформляє страви і кулінарні вироби масового попиту(салати, перші і другі страви, гарячі і холодні напої, печиво,торти, булочки), страви національної і зарубіжної кухні.
Архітектор. Розробляє проекти реставрації архітектурних пам’ятників, реконструкції історичних частин міст з включенням пам’ятників архітектури в структуру. Проводить дослідження і експерименти, пов’язані з проектним рішенням, здійснює авторський нагляд за будівництвом.
Робота в групах.
Перша група.
Продовжи прислів’я.
• Праця людину годує, а лінь марнує.
• На дерево дивись як родить,а на людину як робить.
• Бджола мала, а й та працює.
• Що посієш те й пожнеш.
• Зробив діло – гуляй сміло.
• Більше роби, та менше говори.
• Який майстер – така й робота.
• Сім разів відміряй, а раз відріж.
• Під лежачий камінь і вода не тече.
• Мало хотіти – слід навчитися і вміти.
Друга група.
Прочитати текст, виконати завдання.
Дівчинка вирішила після вечері помити посуд.
— Мамо, — сказала вона, — тепер завжди допомагатиму тобі. І ніколи, ніколи не стомлюся.
Мати була зворушена. Вона пригорнула до себе доньку. — Гаразд. Якщо так, донечко, тоді завтра перед моїм поверненням додому зроби щось у хаті. Що саме – побачиш сама.
— Добре, мамо, я все зроблю, тобі нічого не залишиться!
На другий день мати пішла на роботу. А дівчинка гралася у себе у дворі. Потім побігла до подружок. І раптом згадала про свою обіцянку все поробити вдома.
— Ой,пропала моя голівонька! – вигукнула вона. Дівчинка стояла у дворі і дивилася на всі боки. За що б їй узятися? Але чомусь ніякої роботи не бачила.
Якби їй кинувся у вічі віник, вона б підмела у дворі. Попався б совок – прибрала б сміття, ганчірка – помила б підлогу.
Раптом дівчинка побачила на веранді ляльку, взяла її і почала гратися.
Настав вечір. Уся сім’я зібралася в хаті.
Після вечері мама запитала:
— Ну,що ти сьогодні, донечко, встигла зробити в хаті.
— Ой, — відповіла дівчинка, — я шукала роботу і не знайшла її.
Коли ти йшла з дому, заховала усю роботу!
Мама засміялась.
— Як це так вийшло? Віник і совок – під ґанком, ганчірка он там, на цвяшку. Тобі треба навчитися самій знаходити роботу.
Наступного дня дівчинка знайшла собі роботу: підмела у дворі, викинула сміття, помила підлогу. Отак вона навчилася допомагати мамі.
Завдання :
• Що пообіцяла дівчинка мамі?
• Чому вона нічого не зробила?
• Що вона відповіла мамі на її запитання?
Третя група.
Прочитай текст, виконай завдання.
Яка ж професія найкраща?
— Хто потрібніший і найважливіший, — сперечалися діти, — яка професія?
— Звичайно, лікар, сказав один. Я увесь минулий рік хворів та хворів, ангіна та ангіна, а лікар вирізав мені мигдалики. І от я тепер завжди здоровий.
— Ні, сказав інший, найпотрібніший – учитель. Він нас навчає і читати, і писати.
— А от і не вчитель. Найважливіші пожежники! – гарячкував третій. У нас якось ледь будинок не згорів. Мешканці бігають, метушаться, нічого не можуть зробити. А приїхали пожежники – враз вогонь погасили!
Хто кричить: «Найважливіші льотчики», хто розхвалює листонош. З усіх боків чути: «продавець!», «комбайнер!», «водолаз!». Словом, сперечалися, аж захрипли, але так нічого не вирішили. Та це й не дивно, тому що немає на світі …
Завдання:
Продовж оповідання. Подумай, що можна було б сказати про професії доярки, міліціонера, продавця, тракториста, водія?
Четверта група.
Прочитай текст, виконай завдання.
Марійка любила дивитись, як мама вишиває квіти. Червона нитка до зеленої, до жовтої… так гарно виходить…
— Мамо, дай мені голку, полотна і ниток. Я теж хочу вишивати, — якось попросила Марійка.
— Ти ще мала, пальчики поколеш.
— От і не мала, от і не поколю! – запевнила дівчинка. – хіба я не знаю, що не пальчики, а полотно треба проколювати?
— Ну, добре. – мама відрізала ножицями шматок білої тканини, дала доні голку, нитки.
Раз кольнула Марійка, вдруге… І тут нитка заплуталась.
Марійка розплутала вузли і подумала: «Мама мудрою голкою вишивала, а мені дала погану. От піде вона до крамниці, візьму її голку і теж гарний рушничок вишию…»
Пішла мама до крамниці. Марійка мерщій за мудру голку, за полотно. Та не встигла й двічі кольнути, як гострий біль пронизав пальчик. На очах виступили сльози.
— Мудра, а така колюча!.. – сердилася дівчинка на материну голку.
— Чого ти заплакана, Марійко? – повернувшись, запитала мати.
— Рушничок вишивала. Думала, твоя голка мудра, що такі гарні квіти вишиває… а вона колеться.
— Будь – яка голка проворна, коли вона в мудрих пальцях. Берино полотно, та не поспішай, а дивися, як потрібно…
Надвечір Марійка з матір’ю вишила першу волошку.
— То хто мудрий? – усміхнулася мати. – голка чи пальчики?
Завдання:
• Що просила Марійка в мами?
• Що хотіла взяти Марійка, коли мама піде до крамниці?
• Чому вона подумала, що мамина голка краща?
• Чому дівчинка плакала?
ІІІ. Заключна частина.
Обговорення виконаних групами завдань.
Представник кожної групи доповідає про виконану роботу.
— Обравши собі професію, пам’ятайте про головну для вас сьогодні. Про неї дуже влучно сказав знайомий вам поет А. Костецький у своєму вірші «Найголовніша професія ».
Спитай у тата чи у мами,
Які професії у них.
Професій в світі є чимало,
Сповна їх вистачить на всіх.

Та є одна поміж професій,
Якої вчаться всі в житті,
Яка для кожного найперша,
Якої вчитиметесь ви.

Учитель, лікар чи геолог,
Письменник, слюсар чи шахтар –
Всі називають головною
Одну професію – школяр!

Бо всім відомо, що без школи,
Без знань, що мусиш ти набуть,
Не станеш у житті ніколи
Тим, ким в дитинстві мрієш буть.

Тема. Птахи – наші друзі.

Мета. Формувати уявлення про світ птахів. Вчити дітей вдумливо, дбайливо ставитися до навколишнього середовища, замислюватися над наслідками своїх дій.
Розвивати спостережливість, інтерес до пізнання тваринного світу, допитливість.
Виховувати кращі людські якості, любов до природи.
Обладнання: картки зі словами для ігор, плакати на тему, малюнки дітей.
Хід заняття
І. Організаційна частина.
1. Привітальне слово вчителя.
Встаньте, діти, усміхніться
І до сонця потягніться,
До сусіда поверніться,
Один одному всміхніться.
Гостей наших привітаймо
(Добрий день!)
Та у подорож рушаймо!
2. Виступ дітей.
1. Гуляють білі сніговиці,
Тріщить мороз. Гудуть вітри.
Сидять зажурені синиці,
І повзики, і снігурі…
2. Зима… зима. Не те, що влітку –
Біліє далеч снігова,
І на малесеньку чечітку
Колючий острах навіва.
Дзьобатий дятел працьовито
У кору стука – не дарма.
Але тепер йому не літо –
Кругом зима, кругом зима!
3. А сніг лежить, а вітер злиться.
І навіть щиглик на біду,
Хоч звичка в нього – бадьориться,
Притих під кущиком в саду.
3. Вступне слово вчителя.
— Дорогі друзі! Сьогоднішній ранок присвячений природі. Адже природа – це багатство народу. Її необхідно берегти, як ми бережемо життя людини.
(Запис голосів пташок.)
— Птахи – дивовижні створіння природи. Чи можемо ми уявити собі життя лісів, полів, луків без пташок? А скільки користі приносять птахи людині!
— Люди здавна спостерігали за польотом пташок і мріяли піднятися в повітря. Тепер ця мрія здійснилася. Стрімкі стальні птахи-літаки підкорили небесний простір.
— Сильних і сміливих людей прийнято називати соколами, орлами, коханих людей ласкаво називають «журавкою», «лебідкою», дітей ніжно називають чижиками, горобчиками, а задирикуватих і дратівливих – півниками.
— Давайте ж і ми сьогодні віддамо птахам дань пошани і любові.
— Здійснемо з вами подорож у казковий світ птахів. Подорожувати будемо по зупинках.

Орнітологів Загадкова
(цікавинки)

Скоромовна Ігрова

Ерудитів Народознавча

ІІ. Основна частина.
1. Зупинка «Загадкова».
— Перша наша зупинка «Загадкова».
На зупинці «Загадковій»
Загадки пташок чудових.
(Діти тримають в руках малюнки птахів і читають загадки.)
1. Не стулить і на мить очей —
Вночі полює на мишей,
Зате удень відпочива.
Ні, це не кішка, а … (Сова)
2. Що воно за птиця?
Все життя співати
В півня вчиться,
Але й досі зна вона всього
Лише половину пісеньки його. (Зозуля)
3. Відгадайте, друзі, хто
Має носик-долото?
Ним комах з кори виймає,
Про здоров’я лісу дбає. (Дятел)
4. Довгі ноги, довгий ніс,
Прилетів – обід приніс:
Малих жабеняток
Для своїх дитяток. (Журавель)
5. Гриць дивується, питає,
Що за пташка так співає:
Як горобчик цвірінчить,
Мов сорока стрекотить,
А ще інколи бува,
Що кричить немов сова!
Хто ж виспівує отак? (Шпак)
2. Зупинка «Ігрова».
— У пташині ігри радо
Ми пограємо, малята.
1. Гра «Знайди зайве слово»
РОНАВО КИГРА КАШП ШИНАМА ЦЯСИНИ
(Ворона, граки, шпак, машина, синиця).
— Яке слово зайве? Чому?
2. Гра «Анаграма». (Робота в групі)
У К Р А В О С Ш П
1 2 3 4 5 6 7 8 9

2 3 1 2 (крук)
7 6 5 4 (сова)
8 9 4 2 (шпак)
3. Зупинка «Народознавча».
— З покоління в покоління передавалися спостереження за птахами та їх зв’язок із різними явищами природи. На низку пам’яті добиралися народні прикмети, допомагали завбачувати погоду.
— Які народні прикмети ви дібрали?
(Складання квітки. Дитина читає прикмету, прикріплює пелюстку.)
• Птахи в’ють гнізда на сонячній стороні – на холодне літо.
• Ранній приліт жайворонків та грачів – на теплу весну.
• Побачив шпака – знай: весна біля порога.
• Гуси сидять, поховавши голови під крило, — буде похолодання.
• Жайворонок з’явився – до тепла, а зяблик – до холоду.
• Зозуля стала кувати – морозам не бувати.
• Взимку птахи сідають на сніг і кричать – буде хуртовина.
4. Зупинка «Ерудитів».
— Щось відоме і нове
Зустрічає скрізь тебе.
Все уважно розглядай,
Точну відповідь шукай.
Щоб помилок уникати,
Треба розум розвивати,
Гостре око, слух, терпіння.
І тоді прийде уміння.
— Ось і на нашій зупинці вам потрібно відгадати цікаві загадки і задачки.
• Чи може страус себе птахом назвати? (Ні, бо він не може говорити.)
• На дереві сидять два птахи: 2 горобці, всі інші ворони. Скільки ворон сидить на дереві?
— Зимовий вітерець попустував:
Геометричні фігури він змішав.
А ти, ерудите, не барися,
І до фігур ти вмить берися.
Скоріше птаха ти складеш
І перемогу здобудеш.
(Діти складають танграм.)
5. Зупинка «Скоромовна».
— Діти, вам необхідно, якомога швидше промовити скоромовку.
• Жатка в полі жито жне,
Жатку жайвір дожене.
• Летіла сова,
Торохтіла слова:
— Чи сон це, чи слон це,
А може і сонце!
• Горобець гука грака, ґава гатить гопака.
6. Зупинка «Орнітологів».
— Орнітологія – наука, що вивчає птахів. Орнітолог – це та людина, яка вивчає життя пташок.
— Наші початківці-орнітологи підготували цікаві відомості про пташок. Давайте вислухаємо їх.
(Виступ дітей)
• Найбільш морозостійкі серед птахів – качки і гуси, витримують мороз до 110 градусів.
• Найбільший птах у нашій країні – лебідь. Його вага сягає 12-16 кг. Лебеді-кликуни можуть літати на висоті більше 8 км.
• Деякі птахи стали у людей символами:
лебідь – символ вірності і любові;
ворона і сова – символ мудрості;
голуб – символ миру.
ІІІ. Заключна частина.
1. Творчо-емоційна вправа.
— Діти, заплющіть очі і уявіть себе пташками. Про що ви б попросили людей, щоб зберегти природу?
(Діти висловлюють думки)
2. Виступ дітей.
1. Ми друзі і вірні, і щирі,
Бо ми бережем повсякчас
Пташок, що літають у вирій,
І тих, що зимують у нас.
2. Зустрінуться в рідному краї
З ключем журавлиним вгорі
Синичок та щигликів зграї,
І сонце всміхнеться мені.
3. Ніколи не зробимо шкоди
Ми пташці у ріднім краю.
Нехай звеселяють природу –
Співають для нас у гаю.
3. Слово вчителя.
— Ну ось, діти, і завершилася наша подорож до країни пташок. Але не слід забувати про наших пернатих друзів. Любіть і бережіть природу, будьте природі другом!

Національні символи України

Мета. Дати уявлення про основний закон України, національні символи, ознайомити дітей з історією виникнення символів, звичаями, традиціями, обрядами та їх використанням у житті, звернути увагу на значення правового аспекту основного закону. Розуміння прав та обов’язків громадянина України.
Обладнання. Конституція України, Прапор, Гімн, гілочка верби, кетяги калини, вишитий рушник.
Хід заняття
1.Вчитель Добрий день вам, любі друзі, Рада вас вітати, Щастя та добра вам Щиро побажати. Девіз нашого уроку:
Конституцію вивчаю, її знаю й пам’ятаю. Конституцію буду знати, Користуватись нею й поважати. То ж негайно до роботи.
Сьогодні, діти, ми з вами ознайомимося із Конституцією України, яка була прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Складається Конституція з 15 розділів, які містять у собі 159 статей. Але ми з вами поговоримо про деякі з них, які нам найбільше близькі й зрозумілі.
То ж гортаємо Конституцію. Перша стаття, з якою ми познайомимося, — це стаття 1, що проголошує нашу Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.
День незалежності ми відзначаємо 24 серпня.
Давайте послухаємо віршик про Україну Володимира Сосюри.
ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і воду.
В годину щасливу і в радісну мить,
Любіть у годину негоди!
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну.
Красу її вічно живу і нову
І мову її солов’їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
Сіяє вона над віками,
Любіть Україну всім серцем своїм,
І всіми своїми ділами.
Перегортаємо сторіночку, наступна стаття 3. У ст. З говориться про людину, її житія і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю Познайомимося із статтею 4.
У ст.4 говориться, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Народилися ми з вами в Україні — ми українці і цим повинні пишатися. Червоні кетяги калини Горять вогнями усіма. Без калини нема України, Без народу Вкраїни нема. Наступна стаття 5.
У ст. 5 говориться, що Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
У ст. 10 говориться, що державною мовою є українська мова. Давайте послухаємо віршик про українську мову.
УКРАЇНСЬКА МОВА
Українська мова —
Давня й молода.
Світить рідне слово,
Як жива вода.
Звідки воно взялось
Діло не просте…
В душу засівалось,
Із душі росте.
Мово рідна, слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має. (С. Воробкевич)
У статті 20 йде мова про Державні символи, якими є: Державний прапор України, Державний Герб України.
Прапор, як символ чи засіб сигналізації, виник ще за античних часів і поширився в Європі у добу Середньовіччя. Найдавніші прапорні полотнища були трикутно-клинові. На зламі XIII і XIX ст. з’являються чотирикутні прапори з клиновими полотнами. Частіше червоного кольору. Вживалися також білий, блакитний, жовтий кольори. Синя і жовта барви найчастіше вживалися у козацькому одязі за часів визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (1648—1654). Жовто-сині прапори використовували українські січові стрільці.
22 березня 1918 року Центральна Рада у Києві ухвалила Закон про державний прапор УНР, який був жовто-блакитний. Вибір кольорів був умотивований такими міркуваннями: символами України є чисте небо (синій колір) та пшеничне поле (жовтий колір). Як сказав поет: Наш стяг — пшениця у степах Під голубим склепінням неба.
ГЕРБ
Як свідчать історичні джерела, східні слов’яни використовували символічні знаки ще в період родо-племінного ладу на території України. Ними могли бути і хрест, ромб, квадрат, коло, пізніше зірки, квіти, зброя, звірі, птахи тощо.
Існує близько сорока версій про походження тризуба тризуб,як первісне обожнювання рибальського знаряддя, згодом, як символ влади: це уособлення трьох природніх стихій — повітря, землі і води.
Як Державний герб УНР, тризуб на синьому тлі був схвалений 12 лютого 1918 року Малою Радою в Коростені, зображення опубліковано 1 березня в Києві та затверджено Центральною Радою 22 березня 1918 року у формі великого герба з відповідним орнаментальним обрамуванням. Автором проектів був В.Кричевський.
22 січня 1919 року державним гербом став золотий тризуб на синьому тлі.
Хочеться зачитати ще слова:
Українська я дитина,
Моя мати — Україна,
Весь народ — моя рідня,
А тризуб моя земля.
Українцем я звуся
І цим іменем горджуся,
Бо козацький мене рід,
Здавна славний на весь світ.
Люблю я свою батьківщину,
Люблю неньку-Україну,
Рідну земельку люблю,
Бога за неї молю
ГІМН
Слово гімн грецького походження (похвальна пісня) — урочиста пісня, прийнята, як символ державної національної єдності. Слова Національного Гімну «Ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках минулого століття відомий український поет, фольклорист Павло Чубинський. Певний час приписували слова Тарасові Шевченку. Музику написав західноукраїнський композитор Михайло Вербицький (1815-1870). (Зачитується «Гімн України»).
Крім державної символіки, ми маємо ще й народнопоетичні символи. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, сорочка, калина біля вікна, барвінок — все це наші символи. Рідна хата оспівана в піснях, оповита легендами, переказами, завжди була символом добра і надії. «Хата моя, біла хата, рідна моя сторона, пахне любисток і м’ята, мальви цвітуть край вікна», та багато інших немеркнучих перлин народної мудрості про отчий дім. Про рушник, як один із символів України, згадується в «Пісні про рушник», на слова Андрія Малишка і муз. Платона Майбороди.
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Мабуть, найчастіше рушник використовується у весільних обрядах. Вернутися з рушниками — значить, засватати дівчину. Ставати на рушник — брати шлюб, одружуватися.
За давнім звичаєм, як тільки у сім’ї підростала дівчинка, мати змалечку привчала її вишивати рушники, сорочки, хусточки. Вишиванням займалися переважно дівчата, жінки. Кожна місцевість відрізнялася власним орнаментом, технікою вишивання, гамою фарб. | Найхарактерніші кольори — червоний і чорний, як у Дмитра Павличка: Червоне — то любов, а чорне — то журба».
В українців, як і в багатьох народів світу, є свої улюблені рослини-символи. Це — тополя, барвінок, вишня, верба, калина. «Без верби і калини нема України». «В’ється, як барвінок». «Дівка, як верба, де посадиш, там і прийметься». Високий, як тополя (пряма, струнка, гнучка, самотня, як тополя в полі). Гарна, як калина (цвіте, як калина) т. і. У поета Юрія Рибчинського та композитора Ігоря Поклада є гарна пісня — «Три поради», «Не рубай тополю край дороги, може, та тополя — твоя доля, твоя доля світла, тополина, наче пісня журавлина», «Не стріляй у птаха на світанні, може, то любов твоя остання». До вашої уваги третя порада:
Не ламай калину коло хати,
Бо вона заплаче, наче мати.
І впадуть на трави на шовкові
Серця сльози колискові.
Не ламай калину, не ламай калину,
Бо вона в житті єдина.
Не ламай калину, не ламай калину, ,
Краще їй онуків принеси.
Тут ми бачимо художню паралель. Калина — мати — Батьківщина.
Уривок із стрілецької пісні «Ой у лузі червона калина». Ой у лузі червона калина похилилася, Чогось наша славна Україна зажурилася, А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Не хилися, червона калино, рости догори, Не журися, наша Україно, ми твої сини. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо. У ст. 27 говориться, що кожна людина має право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.
У ст. 49 говориться, що кожен має право на охорону здоров’я, на медичну допомогу, медичне страхування.
У ст. 53 говориться, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою.
3. Підсумок
Ми з вами сьогодні говорили про Конституцію України, познайомилися із символами державними та народнопоетичними. Матеріал уроку вичерпано, мету досягнуто.
І на завершення хочеться зачитати слова Сергія Головатого: «Нехай же Конституція України — головний підручник життя громадянина та правил поведінки Держави — стане дороговказом Тобі, Твоїм батькам, усій Твоїй родині на шляху до щасливої України — Твого рідного Дому».

Тема: Твоє ім’я – твій вибір

Мета: Поглибити знання учнів про мову, зокрема про походження і творення імен у різних народів; про значення окремих імен; формувати навички самостійної роботи учнів; уміння узагальнювати, порівнювати; розвивати логічне мислення, пам’ять; виховувати почуття любові до рідної мови, повагу до мов народів світу.
Обладнання. Плакати з висловлюваннями видатних лю¬дей про мову, про красу і велич рідного слова; проектоскоп, грамзапис, словники.

Учень: КАЗКА ПРО ІМЕНА
Наймення, поширені в різних народів,
До нашого люду дійшли крізь віки,
І носимо їх ми тепер залюбки.
В них сила і віра, і щастя, і врода,
Хоробрість і мужність, життя нагорода.
Аглая — прекрасна, Валерія — сильна,
Віталій — життєвий, а Ганна — граційна,
Кирило — господар, а Клара — ясна,
Галина — спокійна, Аза — міцна.
Найбільший Максим, і маленький Павло,
Наталія — рідна, і камінь — Петро.
Красиве ім’я Маргарита — перлина.
Оксана й Варвара — чужі, а Ірина…
Ірина — це мир, благородний — Євген,
А Костя — постійний, все чує Семен.
Олена — це світло, Лариса — це чайка,
Тамара — це пальма, а Марфа — хазяйка.

Вчитель: Імена, імена… Скільки їх у світі? Не злічити! Ми звикли до того, що кожна річ, явище, дія, жива істота мають назву. Людина має ще й власне ім’я. Багато жителів земної кулі мають однакові імена. Деякі імена зі спільною основою, а є одиничні і дуже оригінальні. Переконатись у цьому можна на прикладі великого колективу людей, зокрема школи, нашого села, вулиці.
— Як же прийшли імена в нашу мову? Як вони змінювалися протягом свого існування?

Розповіді учнів:

1-й учень: В українців, білорусів, росіян є імена, імена по батькові і прізвища. І до цього всі вже звикли. А у більшості країн Заходу люди один одного звертаються на ім’я, незважаючи на вік чи посаду, і лише в офіційних випадках на прізвище.
2-й учень: У багатьох народів Сходу прізвищ немає, а тільки одне ім’я. До нього може входити і прізвисько, і характеристика людини, і визначення категорії людей, до яких певна особа належить (наприклад, хлопчик, юнак, дівчина, мати, батько), і назва роду, й імена родичів. У В’єтнамі і Бірмі ім’я людини змінюється протягом її життя кілька разів відповідно до усталеної традиції.
Історична довідка.
3-й учень: У різних народів дуже своєрідні імена та традиції, пов’язані з ними. Розділ лексикології, що вивчає власні імена, називається ономатологія або ономастика (гр. onoma — ім’я). У східних слов’ян у давні часи новонародженому давали лише ім’я: Ігор, Олег, Володимир, Владислав, Вячеслав, Мсчислав, Мстислав, Ростислав, Ярослав, Богдан, Віра, Надія, Любов, Людмила.
Імена Ігор і Олег — скандинавського походження (одне — «воїнство», «сила»; друге — «священний»).
4-й учень: Чимало імен з’явилося на Русі із введенням християнства. Вони прийшли на Київську Русь через Візантію (Грецію). Недаремно християнство називали «грецькою вірою». З Візантії привезено списки узаконених релігією імен; у них зазначалося, в який день якого святого вшановувати (Аквілон, Ісаак, Садок, Пуд, Лука, Тарах…). Новонародженим дітям у цей день давали ім’я святого, якого вшановували, отже, про дітей піклуватимуться святі заступники. Одні імена прижилися, інші — загубилися з плином часу.
5-й учень: Давні жителі землі надзвичайно шанували диких звірів, тому назви багатьох хижаків стали іменами-талісманами. На Сході поширене ім’я Лев, у східних слов’ян — Вовк, Волк, у сербів — Вук, у поляків — Вільк. у німців — Вольф, у румунів — Лупул.
6-й учень: У народів Західної Європи та в інших країнах при хрещенні давали кілька імен. Французький письменник Мопассап мав імена Анрі Ренс Альоср Гі. В Іспанії люди теж мають по кілька імен і кілька прізвищ. Людина з одним прізвищем вважається незнатного роду.
7-й учень: У 20—30 роках, як віяння комуністичної епохи, з’явилися такі чудернацькі імена: Комунар, Комунара, Кінармія, Поема, Ідея, Епоха, Трактор, Гіпотенуза, Комбайн, Алтай, Казбек, Ревмира, Інтерна, Іскра, Май, Майя, Боротьба, Воля, Барикада, Енергія та інші. Звісно, що імена комуністичної епохи не прижилися на здоровому тілі українського народу.
8-й учень: Читання учнями вірша «На захист дітей».
Будь розумний, мудрий будь —
Не давай малятам
Отаких імен смішних,
Як Протон та Атом.
… Як один оригінал,
Любитель газети,
Власним дітям підібрав:
Супутник і Ракета.
— Що ж означають імена, які давно стали нашими, рідними? З яких країн вони до нас потрапили?
Виступи учнів з поясненнями окремих імен.
Андрій (гр.) — «чоловік», «людина», «муж», «хоробрий»; Анрі, Андріян, Гандрей, Анджей.
Володимир — «володар світу», східнослов’янське.
Ганна — староєврейське — «благодать»; Ханна, Анна, Ана, Она. Іван — Йоханаан, давньоєврейське — «божий дар»; Джон, Ганс, Жан, Ян, Джованні, Юхан, Йоганн, Йон, Янка, Ованес, Вано.
Ксенія (гр.) — Аксіпья, Оксана — «чужоземка», «гостя». (На плакаті ~ значення поданих нижче слів і виставка книг про значення імен): Лев —- цар звірів, «могутній», «хоробрий»; Леонід — «син лева», з левиного роду; Лідія — лідіянка (з міста Лідії); Лариса — гр. місто Лариса («приємна», «чайка»); Марина — «морська»;
Марія — (євр.) — «гірка», «плачлива», «піднесена»; Михайло — (євр.) — «богоподібний», «божественний»; Микола — «переможець народів»; Олег — «священний»; Ольга — від імені Олег; Петро — «камінь»; Раїса — «покірна», «легка»; Роман — «римський», «римлянин»; Сава — «неволя», «полон»; Сергій — «високий», «шановний»; Тарас — «неспокійний», «бунтар»; Григорій — «бадьорий».
(Читання приспів «їв та загадок, у яких є імена людей).
Прислів’я:
Як у поле — Анцю в боці коле,
Як до танцю — вже не коле Анцю.
У всякої Федори свої одговори.
Посидь, Уляно, бо ще рано.
Побили Хому за Яремину вину.
Вискочив, як Пилип з конопель.
Катерина та Дем’ян посварились за бур’ян.
Збагатів Кіндрат — забув, де брат.
Загадки:
Довга Настя простяглася,
Якби встала, то б неба дістала. (Дорога)
Що за Мартин дереться на тин? (Хміль)
Бігає Марушка у ста кожушках,
Як вітер повіє, то й спина замріє. (Курка)

Вікторина.
— Назвати без запинки 10 чоловічих імен (для дівчаток), 10 жіночих імен (для хлопчиків).
— Пригадати назви кінофільмів і літературних творів, у яких ужиті імена людей.
— Які є спільнокореневі чоловічі та жіночі імена?
— Пригадати прислів’я та приказки з людськими іменами.
— Назвати якнайбільше загадок, у яких є імена.
— Що означає ваше ім’я, імена ваших рідних?
— Як називаються люди з однаковими іменами?
— Назвати найбільше старовинних імен, що зустрічаються в Україні.

Підсумок

ТЕМА. Мої улюблені казки.

МЕТА: дізнатися, які казки діти знають і можуть розповідати, вчити дітей виступати перед аудиторією; розвивати мову і вміння зацікавлювати своєю розповіддю. Провести з дітьми різноманітні ігри та конкурси;розвивати спостережливість, увагу, вміння цінити кожну хвилину ігри.
ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА.
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА.
Поділити клас на команди. Вибрати капітана команди та назви команд.(«Колобок», «Колосок», «Рукавичка»)
• Сьогодні ми з вами пограємо, пригадаємо казки та казкових героїв .
• Ви знайомі не тільки з українськими, а також і казками інших народів світу, знаєте літературні казки які мають свого автора. І всі вони вчать нас відрізняти хороше від поганого, поважати добро,правду, боротися зі злом та кривдою.
• Всі діти люблять казки, захоплюються сміливими героями та їх благородними вчинками. Казки розповідали вам бабусі, читали батьки, ви дивилися їх по телебаченню. Тому проведемо невеличку вікторину «Чи знаєте ви казки».
• У нас визначились три команди: «Колобок», «Колосок», «Рукавичка».
Завдання №1 Для капітанів команд.
1. Скільки зустрів по дорозі колобок? (4 — зайчик, вовчик, ведмедик, лисиця)
2. Скільки героїв витягають ріпку?(6)
3. Скільки звірів помістилось в рукавичці? (7- мишка, жабка, зайчик, лисичка, вовчик, кабан, ведмідь)
Завдання №2 Завдання для команд.
Ви знаєте багато казок, тому здогадайтесь з якої казки я буду читати уривки.
1. Раптом бачить він — стоїть хата на курячій нозі, з одним вікном, на одній нозі повертається (Гусі — лебеді)
1. Погукала онучка Жучку. Жучка за онучку. Онучка за бабку, бабка за дідку.(Ріпка)
2. І піч сама пішла по вулиці, по дорозі, прямо до царя.(По щучому велінню).
4. Поклади, онуко пиріжки на стіл, горщик на поличку постав, а сама до мене підійди. (Червона шапочка)
5. Годинник почав стукати опівночі. Вона схопилась і полетіла наче птах.(Попелюшка)
6. Жили собі дід і баба і була в них… (Курочка Ряба)
Завдання №3 Конкурс капітанів.
1. Старенька бабуся у лісі жила,
Гостинці для неї онука несла.
Хто дівчинку цю по дорозі зустрів?
Як казка ця зветься?
Хто б відповів? (Червона шапочка)
2. Хто з хвостиком і з вушками?
В кого лапки з подушками?
Як ступа ніхто не чує,
Тихо крадучись полює? (Кіт у чоботях)
3. До школи прямує хлоп’я дерев’яний
Чомусь потрапляє у цирк полотняний
В пригодах яких побував цей хлопчак?
Відома ця книжка тобі, чи не так? (Буратіно)
4. Сидів він на віконечку,
Як маленьке сонечко
Від діда з бабою утік
Побіг у ліс і раптом зник. (Колобок)
5. В казці цій він роботящий
Він ранесенько вставав,
Підмітав в дворі гарненько.
Пісенькою всіх вітав.
З ним жили ледачі миші,
Тільки в іграх знали толк.
От за це поплатились
Зветься казка…(Колосок)
6. Із якої казки я,
Бичок — третячок
Із соломи дід зробив
Бік смолою засмолив. (Солом’яний бичок)
7. Любі діти, як я йшла,
На дорозі це знайшла
Це ж хатинка невеличка,
Ми у казці…
(Рукавичка)
8. Хто на гусячих крилятах Прилетів до мами з татом
Був міцний, бо їв кулешик
Це відомий всім…(Телесик)
9. В казці цій рудий хтось хитрий Кашки наварив і в миску
Він налив її для гостя.
Скуштувати не довелося…
Другий: Щоб за це віддячить,
Борщику зварив із м’ясом
І насипав в вузький глечик.
Скуштувати не довелося…
Хто ж у казці цій, згадай,
Назву казки при гадай. (Лиса і журавель)
Завдання№4 Для команди.
• Найменша дівчинка із казки?(Дюймовочка)
• Птах, який повернувся з гостей голодний?(Журавель)
• Хто із звірів хотів піймати хвостом рибу? (Вовк)
• Дівчинка яка побувала в країні кривих дзеркал?(Аліса)
• Найменший казковий кінь? (Коник — горбоконик)
• Без чого не можна зварити солдатської каші ? (Без топора )
• Хто ловив злодіїв своїм тілом? ( Солом’яний бичок)
• Як звали сина жінки, яка з’ їла горошину?(Котигорошко)
• Що знайшов Аладін?(Лампу)
Завдання№5 Для Команди
Відгадати загадку і сказати в яких казках зустрічаються ці герої.
• Повзун повзе,голки везе.(їжак)
• Руденька,хитренька,зубки гостренькі.(Лисичка)
• По подвір’ю ходить птах і співає по складах.(Півник)
• Хто багато пісень співає, та багато казок знає?(Бабуся)
• У нашої бабусі сидить звір у кожусі,проти печі гріється,без водиці
миється.(Кіт)
• Розбійник він сірий,нема йому віри.(Вовк)
• Влітку наїдається, взимку відсипається.(Ведмідь)
• Сіренька, маленька,шкодить коли тиша, хто ще діти? (Миша)
• Він у казці, він у книжці,зуби в нього, як залізні,капустини він гризе.
Зветься він на букву З.(Заєць)
III. Заключна частина.
Підводимо підсумки конкурсу:
■ Які казки ми з вами згадали?
■ Які з них ви не читали?
■ Яка казка сама найулюбленіша?
■ Нагородження найкращої команди.

Значення імен

Богдана
Це ім’я вигадане довільно від чоловічого імені Богдан.
Богдана — слухняний, добрий, прихильнішими і ненав’язливий дитина. Ні батькам, ні вихователям вона не завдає клопоту. Такий же залишається вона і в шкільні роки, навколо неї завжди багато друзів і подружок.
«Зимові» — з суперечливим характером, ворохобні і наполегливими. Вони ближче до батька, ніж до матері, та й взагалі Богдана цілком схожа на батька. Народжені взимку — дуже активні особи, це тип «студентки-общественніци». Вони розуму: спочатку подумають, а потім зроблять.
«Літні» — м’якше, набагато добрішим, їх доброта нерідко доставляє їм багато неприємностей. Люблять тварин: різних собачок, кошечек, голубів. Вони працелюбні, добре шиють і в’яжуть. Заміж виходять вдало. Важко сходяться з новими людьми і так само нелегко розлучаються.
«Весняні» — раніми і чутливі, піддані респіраторним захворюванням. У них розвинене почуття прекрасного, вони вміють зі смаком одягатися. У будинку в цих жінок завжди охайним і затишно.
Богдани успішно працюють лікарями, інженерами, бухгалтерами, вихователями, кухарями, перукарям, швачки, серед них є актриси, художниці, музиканти.
Підходять для шлюбу : Богдан, Станіслав, Владислав, Григорій, Святослав, Анатолій, Йосип, Ярослав, Наум.

Олександр
Ім’я походить від грецьких слів, «алекс» — захисник і «андрос» — чоловік.
У дитячому віці Олександри нерідко хворіють, але якщо підлітками починають загартовуватися і займатися фізичними вправами, тоді з них зростають міцні і стійкі чоловіки. Олександри наполегливо добиваються своєї мети. Вони можуть стати на чолі колективу і уміло управляти їм, спираючись при цьому на найбільш здібних людей, довіряючи їм найскладніші справи. Мають репутацію справедливих людей. Одне з вразливих місць Саші — слабкість до вина. В стані сп’яніння втрачають над собою контроль, починають хвалитися і прагнути випередити партнерів по гулянню. Але деякі серйозні події в житті рідних і близьких можуть назавжди відвернути Сашу від захоплення спиртним. У спілкуванні з жінками Олександр прагне не забувати жодної дрібниці — допомогти одягнути пальто, подарувати букет квітів, особливо ретельно поголитися перед побаченням, наговорити якомога більше компліментів — все це стає у нього звичкою. Але найщиріші компліменти не варто приймати дуже серйозно, такий прояв відчуттів чекає і інших жінок.
Народжені літом Олександри особливо сильно люблять дітей, як своїх, так і чужих. Народжені в інший час роки у відносинах з дітьми більш стримані.
Складною натурою є Олександри з по батькові Миколайович, Владиславович, Дмитрович, Олегович, Борисович, Семенович.
Підходять для браку: Ганна, Валентина, Варвара, Вера, вероніка, Дарина, Єлизавета, Зоя, Інна, Любов, Людмила, Марія, Надія, Наталія, Оксана, Поліна, Тамара.
Менш підходять: Катерина, Олена, Зінаїда, Лідія, Світлана.
Іменини: 8 березня, 28 березня, 29 квітня, 30 квітня, 3 травня, 26 травня, 2 червня, 22 червня, 23 червня, 25 серпня, 12 вересня, 4 листопада, 6 грудня, 25 грудня.
Назар
Назарій — в перекладі з давньоєврейського: присвячений Богу. Російська форма цього імені: Назар. Одного з ним походження назва міста Назарет.
Цим м’яко лунають ім’ям частіше називають хлопчиків на Україні, ніж в Росії.
У родині вони народжуються звичайно другими або останніми. Вони спокійні, виконавчої, добре встигають у школі. У дитинстві хворіють фарінгітом. Схожі як на матір, так і на тата. Вони багато читають і здатні орієнтуватися в незнайомій обстановці. З дівчатами нерішуча; одружившись, стають прекрасними чоловіками й батьками.
«Зимові» — дуже ревнивий і ворохобні завдяки останньому якості досягають наміченої мети, хоча життя їх не усипане квітами. Беруть все близько до серця. «Літні» — теж ревнивий, віддані сім’ї, вони, що називається, міцні хазяї, роблять все грунтовно, обов’язкові. У них багато друзів, через яких часто потрапляють у неприємні ситуації. Якщо є своя машина, із задоволенням водять її, але ремонтувати не люблять. «Осінні» — дуже конкретні і розважливий, нічого не зроблять, всебічно НЕ обдумавши. Часто це майстри — «золоті руки».
Ім’я Назар, або Назарій, походить від давньоєврейського і означає «він присвятив себе Богу». Святим заступником імені є мученик Назарій. Святий Назарій був свідком віри Христової і здійснив подвиг в ім’я Господа Бога Ісуса Христа. Він просветлілся своїми думками і навчав віруючих, наставляючи їх вірити й шанувати єдиного Бога і Пречисту Діву Марію. Він перемагав силою своєї віри полчіша демонів, вздоровлюючи хворих, з свого серця Виливай благодать, дану йому Богом. Мученик Назарій був проти ідолопоклонства, за що зазнав від язичників страшні борошна й відійшов до Бога. Християни підняли тіло мученика й поховали, його з почестями.

Підходять для шлюбу : Віра, Неллі, Белла, Алла, Ілона.
Менш підходять : Катерина, Анжела, Лія, Інна, Стелла, Тетяна.
Вітаємо Назара з днем ангела. Нехай навколо нього в цей день сяють посмішки, чується радісний сміх і веселиться чесної люд. Бажаємо Назар домогтися здійснення всіх його бажань. Нехай збудуться всі його мрії. Бажаємо йому завжди йти до мети, домагатися успіхів і ніколи не знати гіркоти поразки. Ми віримо, що іменинник зустріне прекрасну любов, яка стане сяяти яскравіше сонця. Нехай ця любов буде дорожче всіх коштовностей світу. Бажаємо Назар мати прекрасну сім’ю, який любить дружину і слухняних дітей. Нехай його робота приносить йому радість і задоволення. Бажаємо іменинникові завжди бути добрим і чуйним чоловіком.
Іменини :
27 жовтня.

Христина
Христина (християнка — др.-грец.)
Рухлива, кмітливість, Життєлюбні дівчинка, володіє прекрасною пам’яттю. Вона справляє враження застенчивая, навіть боязко, але насправді Христина просто спостерігає, слухає і все запам’ятовує. Вона не занадто мобільна, їй необхідний час, щоб прийняти рішення. У компанії поводиться розкутості і швидко сходиться з незнайомими людьми.
Це ім’я вдало для Дев, близнюків, Козерога. Не підійде воно тельцям, рибам, Овнам, левів і Стрільцям.
Іменини :
19 лютого;
26 березня;
31 травня;
24 липня;
6 серпня;
5 грудня.