Тема. Позакласне читання «Зима щедра святами»

Мета: вчити учнів правильно, виразно читати поетичні твори, аналізува¬ти їх; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати у дітей мислення, кмітливість, зв’язне мовлення, спостережливість; виховувати в учнів лю¬бов до краси зимового світу.
Хід уроку
І. Організація класу.
ІІ. Вступна бесіда.
— Сьогодні ми з вами поговоримо на тему «Зима щедра святами».
— Скажіть які свята ми святкуємо взимку?
— Яке свято вам найбільше подобається?Чим саме?
ІІІ. Робота з книжкою «Позакласне читання»
1. Відгадайте загадку,а відгадку – запиши.
Хто вночі у лісі, полі
побілив усе довкола?
Хто смереку і ялину
вбрав у сніжну кожушину?
_________________
Л. Вознюк
2. Читання віршів про пори року О. Коваленко «Грудень», «Січень», «Лютий»
Грудень
Грудень тихо наступає,
Землю снігом посипає.
Подивись лишень сюди —
Та це ж зайчика сліди.
Де ж наш сірий заховався? —
Він у білу шубку вбрався.
Більше зайчик не боїться
Ні вовчиська, ні лисиці.
Січень
Подивіться січень йде,
Новий Рік до нас веде.
Покружляли дві сніжинки,
Тихо сіли на ялинку,
А ялинка чепуриться,
Прикраша свою спідницю —
Кольоровими кульками,
Різнобарвними сніжками,
Бо збирається, малята,
Завітать до нас на свято.
Лютий
Лютий морозець гукає —
Малюки нехай тікають.
То пройма до кісточок —
Одягаю кожушок,
Починаю в сніжки грати —
Він хапає рученята,
Одягаю рукавички —
А мороз щипає щічки.
3. Гра «Чи знаєш ти ознаки зими»
1. Я падаю на ваші хати,
Я білий-білий, волохатий,
Я прилипаю вам до ніг
І називаюсь просто
2. Рано-вранці увесь світ
Вбрався в білий оксамит.
А як вітер нападе —
оксамит цей упаде.
3. Сильно-сильно сніг кружляє:
Так це ж гуляє.
4. Вчора з хмари падало,
Річкою текло,
А сьогодні стверділо
І блищить, мов скло.
5. Пухова руденька шуба,
Із сосни стриба на дуба.
Хвіст у неї, як мітла,
а сама на зріст мала.
6. Зубасте, сірувате, по полю гасає,
телят і овець шукає.
7. Прийшла вона з довгим віником
На бесіду з нашим півником.
Схопила півня на обід,
Та й замела мітлою слід.
8. Дивний звірок, круглий, мов клубок.
Голки стирчать — спробуй узять!
ІV.Робота над оповіданнями.
Протоптали стежку
Уночі була хуртовина. Намело кучу¬гури снігу.
Рано-вранці до школи йшло троє ді¬тей — Юрко, Михайлик і Ніна. Скрізь на подвір’ях видно було людей. Чолові¬ки, жінки, юнаки і підлітки відкидали лопатами сніг, прокидали стежки.
Ось хата бабусі Марії. Вона живе одна-однісінька. Зупинились діти біля бабусиного подвір’я. Нікого не видно.
— Як ? же бабуся до колодязя йти¬ме? — каже Юрко. — Снігу стільки …
— Давайте протопчемо доріжку від хати до колодязя! — радить Михайлик.
— Діти пішли на подвір’я бабусі Марії по глибокому снігу. Від воріт до хати йти було дуже важко. А від хати до воріт трохи легше. Пройшлися вдруге, втретє, учетверте… Протоптали стежку від воріт до хати і від хати до колодязя.
Спітнілі, втомлені та радісні поспі¬шали діти до школи. Вони думали: «Ось зараз бабуся Марія вийшла на подвір’я, побачила протоптані стежки. Радіє. І дя¬кує нам …»
Раділи діти. Бо думали про це.
В. Сухомлинський
19 ГРУДНЯ — ДЕНЬ СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Подарунок від Святого Миколая
Святий Миколай перевірив внутріш¬ню кишеньку. «Ні, не забув — подару-нок для Дмитрика на місці. Зараз протру окуляри. Певно, це і є вулиця Добряківська, 25? Ага, мені саме сюди. А он і кватирка відчинена».
Миколай пришпорив хмаринку і за¬гальмував якраз під кватиркою. «Нумо, згадаємо літа молодії!» І дідусь легко, мов клубочок морозного повітря, проник у кімнату. «Нічогісінько не видно!» — Миколай знову протер окуляри. У ран¬кових сутінках у затишному куточку він розгледів дитяче ліжко. «Треба не¬чутно туди пробратися, покласти пода¬рунок — і …» Не встиг дідусь зробити й півкроку, як пумц! — йому на голову впала якась ганчірка. «З люстри?! — не повірив очам Миколай. — Гм, це не ган¬чірка, це Дмитриків светрик. Там он іще щось висить… За формою нагадує шкар¬петку…»
Дідусь замислено почухав борідку і далі пішов обережніше. Ох! Бух! Брень-бе-ре-рень!!! За мить Миколай опинився на підлозі. Роззирнувся. Ага! Це він пе¬речепився через купу касет серед кімна¬ти і приземлився просто на іграшкове піаніно.
«Ой, хоч би хлопчик не прокинувся!» Та ні. Тиша. Навіть чутно, як дзвенять за вікном сніжинки.
Потираючи синець на коліні, Святий Миколай дістався-таки до закутка. Жи-вим і майже неушкодженим! Він задово¬лено крекнув, схилився над ліжечком… і прилип бородою до бильця. Тут, пев¬не, хлопчисько причепив свою жувальну гумку — зметикував дідусь. Йому вже урвався терпець. Борода ну ніяк не хоті¬ла відлипати.
— Ані руш! — раптом почулося зза¬ду, і перед очима з’явилася скуйовджена голова. — То ти справді є? Хі-хі! Я ж казав! — Дмитрик аж пританцьовував з радощів.
— Відпусти мене, хлопчику! — по¬прохав Миколай. На мене чекають ще семеро діток.
— Еге, — пхикнув Дмитрик. — Хто ж тоді повірить, що я тебе бачив? Я ж заклався із Ромчиком. На п’ять цукерок і два кепси. їх він просто так не віддасть. Скаже, давай докази.
— Дідусь наморщив чоло і спідлоба глянув на хлопчика. «І як я міг так по-милится?» — з гіркотою подумав він.
— А десять цукерок і п’ять кепсів згодяться як докази? — схитрував Ми-колай?
Хлопчик на мить замислився.
— Цукерки шоколадні? — недовір¬ливо запитав він?
— Ще й з горішками! — Миколай хутко висипав із правого рукава десять цукерок.
— А кепси з динозаврами? — забли¬щали очі у Дмитрика.
— Аякже! — і дідусь висипав із ліво¬го рукава кепси.
— Оце так! — у хлопчика аж дух перехопило. Він заходився перебирати кепси.
— Агов! Тепер ти мене визволиш? — нагадав святий Миколай.
— Угу — плям-плям! — проплямкав хлопчик, штовхаючи за щоку п’яту цу¬керку.
Він так-сяк допоміг дідусеві звільни¬тися і знов кинувся до кепсів.
«І як я міг так помилитися?» — усе дивувався дідусь.
— Бувай, хлопчику!
Святий Миколай прожогом вилетів надвір, відхекався і озирнувся.
«Добряківська, 52» — значилося на будинку.
— Це ж треба — номер не догледів! — хитнув головою Миколай, поправивши окуляри.
— До будинку №25! Гей-гей, швид¬ше! — весело гукнув він і по-молодецьки скочив на хмаринку. А в його потаємній кишеньці шурхонув подарунок — ма¬ленька книжка з чарівними сторінками та яскравими живими малюнками.
її майбутній володар у цей час якраз додивлявся найчарівніший сон: ніби до нього у гості завітав Святий Миколай і подарував щось невеличке у красивій шурхотливій обгортці…

Р. Скачко

Чому Святий Миколай вирішив, що по¬милився?

31 ГРУДНЯ — НОВИЙ РІК
Як зустрічають Новий рік у різних країнах
• Французький Дід Мороз — Пер Ноель — з’являється в новорічну ніч і зали¬шає подарунки в дитячих черевичках.
• Англійський та американський Дід Мороз — Санта Клаус. У новорічні дні в театрах демонструються вистави на сюжети старовинних англійських казок. На вулицях починається свят¬ковий карнавал, у якому беруть участь казкові персонажі.
Саме в Англії виник звичай обмінюва¬тись святковими новорічними листів¬ками.
• У Німеччині Санта Клауса привозить ослик. Перед сном діти залишають на столі тарілку для подарунків, а в чере¬вички кладуть сіно для ослика.
• У Румунії запікають святковий пиріг, у який кладуть різні монетки, намис¬тинки. Той, хто знайде такий сюрприз, може розраховувати на щастя в ново¬му році.
• Японські діти зустрічають Новий Рік у новому одязі. Вони впевнені, що це приносить здоров’я. У момент настання Нового Року японці починають сміяти¬ся, бо сміх приносить удачу.
• Італійські діти з нетерпінням чекають у новорічну ніч фею Бефану, яка при¬літає на чарівній мітлі, відчиняє двері маленьким золотим ключиком і напов¬нює подарунками дитячі панчохи, які для цього залишаються біля каміну.
• У Швеції діти чекають Королеву Світ¬ла — Лючію. Вона зодягнена в білу сук¬ню, на голівці — корона із запаленими свічками. Лючія приносить подарунки дітям та свійським тваринам. Діти от¬римують іграшки, кішка — вершки, собака — цукрову кісточку, ослик — моркву.
З журналу

Розкажи, як ви в сім’ї зустрічаєте Но¬вий рік.

V.Підсумок уроку.
1. Яких авторів оповідання ми сьогодні читали?
2. Яке оповідання найбільше сподобалося? Чому?

Тема:ХОЧЕШ БУТИ ЩАСЛИВИМ НЕ БУДЬ ЛІНИВИМ(А. ГРИГОРУК «ХОЧЕШ БУТИ ЩАСЛИВИМ — НЕ БУДЬ ЛІНИВИМ»)

Мета: удосконалювати навички швидкого правильного, виразного читання; визначати дійових осіб твору, виділяти основну думку, висловлювати своє ставлення до прочитаного; виховувати любов до праці.
ХІД УРОКУ
І. Мовна розминка
1. Скоромовка
Уранці Уляна Уласа
Ураз умивать узялася.
Улас утікав, ухилявся:
Учора уже умивався.
Ю. Кругляк
2. Додайте склад,утворіть слова
мі — … (сяць) го — …(лос)
мі — … (кроб) го — …(лка)
мі — …(ністр) го — …(луб)
мі — ..(раж) го — …(мін)
мі — …(нус) го — …(нчар)
мі — …(ра) го — …(пак)
мі — …(сто) го — …(ра)

(Хочеш бути щасливим – не будь лінивим)
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку
— Сьогодні ми прочитаємо оповідання, заголовком якого є це прислів’я. Як ви вважаєте, про що йтиметься в оповіданні?
Гра Мікрофон»
Учні висловлюють свої припущення.
ІІІ. Опрацювання оповідання А. Григорука «Хочеш бути щасливим —
не будь лінивим»
І Читання оповідання вчителем.
— Чи сподобалося вам оповідання?
— Який настрій воно у вас викликало?
— Хто головний герой оповідання?
2. Словникова робота.

Гречаних
бур’яну
ввечері
непотріб
щасливим загайна
абияк
загадала
манюні
крем’яшки копітка
недбало
маленькі
камінці
попросила

Читання слів «луною» за вчителем.
— Слова другого і третього стовпчиків є синонімами. З’єднайте їх між собою.
3. Читання оповідання учнями «Ланцюжком».
— Хто попросив Дениска про допомогу?
— Навіщо слід було перебирати гречані крупи? Прочитайте.
— Як Дениско виконав роботу, яку йому доручила бабуся? Про¬читайте.
— Чому Дениско не на совість виконав доручення?
— Чому бабуся не перевірила його роботу?
— Хто першим «постраждав» від неякісно зробленої роботи?
— Як оцінили вчинок Дениска його рідні? Прочитайте.
— Що цікавого помітили в їхніх відповідях?
— Знайдіть слова, що підказують, з якою інтонацією слід чита¬ти слова Дениска, бабусі, тата.
4. Читання оповідання за особами.
5. Гра «Чиї це слова?»
— Що ви мені підсунули!
— Все йому, бач, ліньки!
— Е, лінивому й нитку перервати важко.
— Лінивий сидячи спить, лежачи робить.
— Ледачому завше ніколи.
— Хочеш бути щасливим — не будь лінивим…
6. Гра « Земля — небо ».
За командою «Земля» — діти нахиляються до книжки і читають текст. За командою «Небо» — підводять голови, прибираючи вка¬зівки від тексту. Знову чують «Земля» — очима знаходять, де вони припинили читання.
7. Гра «Дуель».
Клас розподіляється на дві групи. Одна група ставить запитан¬ня, інша дає відповіді.
8. Згадайте прислів’я, запам’ятайте їх та вживайте у власному мов¬ленні.
Лінивому й нитку… …не будь лінивим.
Хочеш бути щасливим —… …ніколи.
Ледачому завше… …лежачи робить.
Лінивий сидячи спить,… …перервати важко
9. Переказ оповідання.
Гра «Обличчям до обличчя»
Учні повертаються одне до одного в парі й переказують зміст тексту.
IV. Підсумок уроку
— Чого навчило вас оповідання?
V. Домашнє завдання
Читати, переказувати оповідання.

Тема . ЖИТТЯ ДАНО НА ДОБРІ СПРАВИ (В. СТРУТИНСЬКИЙ «СІДАЙТЕ, БУДЬ ЛАСКА»)

Мета: вчити учнів розуміти текст, виділяти головне, аналізувати, оцінювати вчинки дійових осіб; виховувати культуру поведінки, ввічливість, повагу до дорослих.
ХІД УРОКУ
І. Мовна розминка
1. Скоромовка.
Пішли рясні дощі.
Ловилися лящі.
А хлопці — мов хлющі:
Забули про плащі.
Та що їм ті дощі,
Коли такі лящі!
Хлющ — сильний дощ, злива.
Змокнути (стати) як хлющ — наскрізь, дуже сильно промокнути.
2. Чистомовка.
Ма-ма-ма — ой, мине вже зима.
Ець-ець-ець —повіває теплий вітерець.
Ок-ок-ок — тане останній сніжок.
Ва-ва-ва — веселіше синичка співа.
Ні-ні-ні — діти раді весні.
3. Загадка.
Я ловлю комах, жучків,
їм маленьких черв’ячків,
В теплий край я не літаю,
Під стріхою хату маю.
Цвірінь — сів я на хлівець,
Зовуть мене…
(горобець).
— Як називаються такі загадки? (Добавлянки)
4. Із букв слова добавлянка скласти слова (гра «Зоряна година»).
Добавлянка — доба, валянок, вода, банка…
ІІ. Перевірка домашнього завдання
Гра «Обличчям до обличчя»
Учні повертаються одне до одного у парі й переказують зміст оповідання.
ІІІ. Опрацювання оповідання В. Струтинського «Сідайте, будь ласка»
1. Робота над назвою твору.
— Чи можна із заголовка дізнатися, про що це оповідання?
Гра «Мікрофон»
Учні висловлюють свої припущення.
2.Читання оповідання учителем.
— Де відбувалися події?
— Хто головний герой твору?
3. Словникова робота.
Гуркотів тітонька
Тримаючись розчинилися
ластів’ятко оченятами
Салон — внутрішня частина автобуса, призначена для пасажирів.
Блимає — дивиться, поглядає.
4. Читання оповідання учнями «ланцюжком».
— Які почуття виникли під час читання?
Фізкультхвилинка
Стрибу-стрибу! Скоки-скоки!
Прилетіли дві сороки.
Прискакали жабенята,
Стали у танку кружляти.
Прибігла лисонька –
Заграла на скрипочці.
Скре-ке-ке, ква-ква-ква!
Щоб спочила голова.
5. Аналіз змісту оповідання. Вибіркове читання.
— Куди їхав Сергійко?
— В якому класі він вчиться? Доведіть свою думку.
— Кому поступився місцем Сергійко?
— Як відчував себе хлопчик, коли тітонька поступилася місцем бабусі?
— Кого бабуся посадила на своє місце?
— Як вона звернулася до дівчинки?
— Що свідчить про те, що бабуся любить дітей?
— З яким настроєм вийшов Сергійко з автобуса?
— Чи можна сказати, що всі пасажири були ввічливими? Як це довести?
— Знайдіть і прочитайте слова ввічливості, що зустрічаються в тексті.
6. Гра «Живі слова».
У руках у дітей — картки зі словами. Учні повинні стати в пари, щоб утворити словосполучення.
1) Автобус, мотор, двері, Сергійко, дівчинка, гуркотів, виспіву¬вав, розчинилися, підхопився, блимає.
2) Крісло, вулиця, бабуся, дівчинка, вузлик, м’яке, сусідня, ста¬ренька, маленька, білий.
7. Читання оповідання за особами.
Гра « Чиї це слова? »
— Сідайте, будь ласка. (Сергійко)
— Сідайте, бабуню. (Тітонька)
— Ходи сюди та сідай, моє ластів’ятко. (Бабуся)
— Спасибі вам, бабусю! (Мама дівчинки)
8. Гра «Диктор телебачення».
Читати текст, періодично відриваючи погляд, щоб подивитися на глядачів.
9. Переказування оповідання.

1) Розмістіть героїв у тому порядку, в якому вони заходили до автобуса.
Бабуся, мама з дівчинкою, тітонька, Сергійко.
2) Розгляньте малюнки. Що зображено на кожному із них?
3) Переказ оповідання.
IV. Підсумок уроку
— Чого вчить нас оповідання?
— Які нові слова, що характеризують гарну людину, додамо до «павутинки»?
— Яке з прислів’їв найбільш повно відповідає змісту оповідання
• Ввічливих, лагідних скрізь шанують.
• Добре слово краще за мед.
• Гостре словечко коле сердечко.
V. Домашнє завдання

Тема. СОВІСТЬ У ЛЮДИНІ — ГОЛОВНЕ (В. НЕСТАЙКО «РУДЕНЬКИЙ»)

Мета: удосконалювати техніку свідомого, виразного читання; вчити аналізувати, переказувати прочитані твори, оцінювати вчинки дійових осіб, зіставляти зміст твору з малюнком; розвивати зв’язне мовлення учнів; ати кращі людські якості.
ХІД УРОКУ
І. Мовна розминка
1. Чистомовка.
Наварили смакоти —
Будем їсти я і ти.
А сороки і ворони
Будуть їсти макарони.
Б. Чепуренко
2. Читайте правильно.
Джем ґудзик
джин дзвоник
дзвін джунглі
дзиґа джерело
дзьоб дзеркало
бджола дзвіночки
джміль кукурудза
2. Читайте, думайте, доповнюйте!
Слухають, пишуть, сидять, малюють —… (діти).
Співає, літає, будує, годує —… (пташка).
Повзе, блищить, шипить, жалить —… (гадюка).
Пише, запитує, навчає, перевіряє —… (вчитель).
ІІ. Перевірка домашнього завдання
Гра «Обличчям до обличчя»
Учні повертаються одне до одного у парі й переказують зміст тексту.
ІІІ. Опрацювання оповідання В. Нестайка «Руденький»
1. Робота над заголовком і малюнком.
Гра «Мікрофон»
— Розгляньте уважно малюнок і пофантазуйте, про що йтиметь¬ся в оповіданні.
2. Гра «Бджілки».
Читання оповідання учням напівголосно, кожен — у своєму темпі.
— Чи сподобалося вам оповідання?
— Назвіть дійових осіб.

3. Словникова робота.
Пильно інколи
тицьнув поплескав
зойкнула помилився
похапливо усміхнувся
інколи тим
часом майданчик
Читання слів: повільно, з прискоренням, швидко, скоромовкою. Пояснення незрозумілих слів.
Дременути — швидко побігти, тікаючи від кого-небудь або дога¬няючи кого-небудь.
4. Читання тексту «ланцюжком».
— З якою інтонацією слід читати слова руденького? (Невпевнено, тихо, сором’язливо)
— Чиї слова слід читати впевнено, повчально, спокійно?
Фізкультхвилинка
Сильний вітер до землі
Гне дерева молоді.
А вони ростуть, міцніють,
Вгору тягнуться, радіють.
Вітер віє нам в лице;
Захиталось деревце.
Вітерець все тихше, тихше,
Деревце все вище, вище!
5. Робота над аналізом змісту оповідання.
— Хто грався на майданчику?
— Хто і чим пригостив дітей?
— Що зробив із цукеркою чорнявий хлопчик? А дівчинка та ру¬денький хлопчик?
— Чому дременув чорнявий хлопчик?
— Як дівчинка відреагувала на образу?
— Якою була поведінка руденького? Прочитайте.
— Чому він «швидко пішов геть»?
— Хто похвалив руденького? Прочитайте.
— Чому він не може бути поганим?
— Який висновок зробив дідусь?
— Які слова передають головну думку оповідання?
— Яка якість обов’язково повинна бути в справжньої людини? (Дописати в «павутинку»)
6. Читання уривка тексту за особами (розмова руденького хлопчика і дідуся).
7. Складання характеристики дійових осіб.
— Хто з дійових осіб оповідання вам сподобався? Хто — ні? Чому?
— Кого ви жалієте?
— Скажіть, хто який? (Спостережливий, добрий, маленька, злий, жадібний, мудрий, розважливий, слабка, сором’язливий, само-критичний, боягузливий…)
8.Гра «Читає Незнайко».
9. Переказ оповідання.
IV. Підсумок уроку
— Чого вчить оповідання, над яким сьогодні працювали?
— Із кого з героїв оповідання слід брати приклад?
— Із ким би хотіли товаришувати — з чорнявим чи з руденьким хлопчиком?
V. Домашнє завдання
Переказувати оповідання.

Тема:УРОК МИЛОСЕРДЯ (В. СУХОМЛИНСЬКИЙ «ГОРБАТЕНЬКА ДІВЧИНКА»)

Мета: вчити учнів розуміти текст, виділяти головне, аналізувати, пра¬но оцінювати вчинки дійових осіб; розширити уявлення учнів про і погані вчинки; виховувати доброту, людяність.

ХІД УРОКУ

І. Мовна розминка
1. Скоромовка.

Скрекоче сорока сороці:
— А я у сорочій сорочці!
Сорока сороці скрекоче:
— А в мене яєчко сороче!
О. Орач

2. Чистомовка.
Ку-ку-ку, ку-ку-ку — сидить пташка на сучку!
Ки-ки-ки, ки-ки-ки — посадили огірки!
Ко-ко-ко, ко-ко-ко — люблю свіже молоко!
3. Гра «Блискавка».
Доброта, чесність, терпимість, працелюбність, людяність.
4. Прочитайте прислів’я. Поясніть їх зміст.
— Якому з прочитаних слів відповідає прислів’я?

теп го ва лід мер є

Від ло сло і роз за
(Від теплого слова і лід розмерзає. Доброта. )

Мов чан ня гнів га сить

(Мовчання гнів гасить. Терпимість.)

Бр ех нею св іт пе рей деш а на зад не вер неш ся

(Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся. Чесність)
ІІ. Перевірка домашнього завдання
— Які прислів’я до оповідання підготували? Що в них схвалюються, а що — засуджується? (Працелюбність — лінь)
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку
— Якою, на вашу думку, повинна бути справжня людина? Складання «павутинки» якостей людини.

— Всі ці якості людини відображені в народних казках, приказ¬ках, прислів’ях. Письменники присвятили цьому свої оповідання.

IV. Опрацювання оповідання В. Сухомлинського «Горбатенька дівчинка»
1. Читання оповідання вчителем.
— Хто зайшов до класу?
— Чому хвилювався учитель?
2. Словникова робота.
Учні здалеку
подих полегшено
благав спокійний
цікавість затамував
Читання слів повільно, швидко, скоромовкою.
Живенько — швидко.
Благав — наполегливо, пристрасно, невідступно просив.
Іспит — перевірка знань з якого-небудь предмета, що здійсню¬ється згідно зі встановленими правилами, екзамен.
3. Повторне читання оповідання учнями «ланцюжком».
Фізкультхвилинка
Сірі зайчики маленькі
(Вушка є у них довгенькі)
В лісі грались, веселились, —
Працювати вже стомились.
А щоб добре працювати,
Треба трішки пострибати.
Відпочили, розім’ялись
Й до роботи знову взялись.
4. Аналіз змісту оповідання. Вибіркове читання.
— Який урок ішов у класі? Скільки учнів було у класі?
— Прочитайте, як почувався вчитель. З якою інтонацією слід читати ці слова? Про що вчитель «мовчки благав» дітей?
— Що було в очах дітей? Як вони дивилися на незнайому дів¬чинку?
— Чому вчитель «полегшено перевів дух»?
— Як звали дівчинку? Якою вона була?
— За яку парту посадили дівчинку? Чому? Хто поступився їй місцем?
— Який іспит витримав клас?
— Поясніть значення виразів: живенько відчинив; впилися в не знайому дівчинку; полегшено перевів дух.
5. Читання оповідання за частинами, складання плану.

1) У двері постукали.
2) Чорноокий хлопчик відчинив двері.
3) До класу зайшов директор із новенькою.
4) Учитель затамував подих.
5) Діти дивилися з цікавістю.
6) Дівчинці поступалися місцем за першою партою.
7) Клас витримав іспит.
6. Переказ оповідання за планом.
— Які позитивні людські якості продемонстрували діти? (Пле¬темо «павутинку»»: співчутливість, лагідність, доброзичливість, прихильність…)
V. Підсумок уроку
— Чого вчилися на сьогоднішньому уроці?
— Який висновок ви зробили для себе?
VI. Домашнє завдання
1. Переказувати оповідання за планом.

Тема: От так дивина! М. Сингаївський П. Мовчан «Сіяв шпак»,А. Григорук «Переплутана»; П. Воронько «Картина»

Мета : ознайомити учнів із небилицями-небувалицями; удосконалювати навички правильного, свідомого, виразного читання; розвивати уяву; вчити розрізняти реальність і вигадку.
Хід уроку
І. Мовна розминка
1.Читайте, доповнюйте склади.
Мали —… (на); лимо —… (над); маши —… (на); воро —… (на); —… (на); лопа —… (та); воро —… (та); морк —… (ва).
2 . Читайте. Намагайтеся зрозуміти, про що розповідається.
ШКІДЛИВИЙ ЦАП
На городі цап, цап
Капусточку хап, хап,
Борідкою трусь, трусь
Капусточку хрусь, хрусь,
Ратичками туп, туп,
Капусточку хруп, хруп,
А за цапом дід, дід
З батурою хтось, хтось.
Цап як скаче: брик, брик,
На все село крик, крик,
На синяки дме, дме,
Вигукує: «Ме! Ме!»
За ним Рябко: «Гав! Гав!
Оце тобі, щоб не крав!»
— Прочитайте ще раз, зберігаючи ритм .
3. Гра «Хто це? Що це?»
Цікава, захоплююча, ілюстрована —… (книжка)
Солодка, запашна, червона —… (ягода).
Весела, мелодійна, задушевна —… (музика).
Прудка, маленька, пухнаста, руда —… (білка).
П. Перевірка домашнього завдання
— Діти розказують напам’ять вірші Т.Г.Шевченка «Зацвіла у лузі…», «Зоре моя вечірняя…»
Ш. Повідомлення теми і мети уроку
Якби пшоно, якби сіль,
То зварила б я кисіль.
Якби снігу та дощу,
То зварила б я борщу.
Якби трохи просто кваші,
То зварила б горщик каші.
— Що незвичайного в цього вірші? Чого не буває?
— Ми почнемо вивчати вірші-небувалиці. Небилиці, або небувалиці, — це розповіді про те, чого не буває. Для чого поети вигадують небувалиці?
IV. Опрацювання вірша М. Сингаївського «Що воно за диво?»
1. Читання вірша вчителем.
— Що найбільше здивувало вас у цьому вірші?
2. Словникова робота.
Диво кислиці здивувало синиці маківки криниці
Читання слів «луною» за вчителем.
— Назвіть слова-родичі в першому стовпчику.
— Що спільного у словах другого стовпчика? Кострубата мова — з деякими недоліками, неправильна.
3. Читання вірша учнями «ланцюжком».
— Чому виникли такі небилиці?
— Де росте морква? кислиці? сливи? вишні? мак?
— Де живуть корови? синиці?
— Де будують хату? копають криницю?
4. Гра «Хвилі».
Ведучий задає «тон» і «темп» гри. Текст вірша читається так, як хвиля прибивається до берега і відходить від нього: тихо — голосні¬ше — голосно — тихіше — тихо — голосніше.
V. Опрацювання вірша П. Мовчана «Сіяв шпак»
1. Читання вірша учнями.
Гра «Бджілки».
— Що посіяв шпак?
— Що вродило? Що він змолотив?
— Хто у цьому винен?
— З якою інтонацією слід читати слова шпака?
2. Читання вірша в парах «луною».
З. Добирання рим.
Мак – так; просо – взялося; жито – літо.
VI. Опрацювання вірша А. Григорука «Переплутана»
1. Читання вірша вчителем.
— Що найбільше вас розсмішило?
— Де могла відбутися така незвичайна подія?
2. Словникова робота.
Льоха обсіли
подвір’я пасеться
цаписько несеться
горобці плавають
Читання слів «ланцюжком» за вчителем.
— Поставте питання до слів першого стовпчика (яке слово «зай¬ве»?), а також до другого стовпчика.
Льоха — свиня.
Плоти — огорожа.
3. Читання вірша учнями. Гра «Дощик».
— Хто зробив роботу льохи? (Пси) Півня? (Цап) Курки? (Кіт) Лебедів? (Індики)
— Як автор називає цапа? Чому?
— Змініть за зразком. Цап — лаписько; кіт —… (котисько); вовк —… (вовчисько).
4. Аналіз ілюстрації в підручнику.
— Розгляньте ілюстрації.
— До кожного малюнка знайдіть слова вірша.
— Кого художник не зобразив?
VII. Опрацювання вірша П. Воронька «Картина»
1. Читання вірша вчителем.
— Хто намалював таку картину?
— Чому вона незвичайна? Чому хлопчик зобразив небувалиці?
2. Читання вірша учнями «дощиком». ‘— Які небувалиці зобразив хлопчик?
— Розгляньте малюнок. Зіставте його зі змістом вірша. Чим вони різняться?
3. Гра «Диктор телебачення».
Читати текст, періодично відриваючи погляд, щоб подивитися наглядачів.
4. Робота в групах.
— Переробіть вірш так, щоб не було дивини, а було все, як на¬справді.
Учні зачитують свої вірші, обирають найкращий.
VШ. Підсумок уроку
— Який настрій панував протягом сьогоднішнього уроку? Чому?
— Чи подобаються вам такі вірші?
ІХ. Домашнє завдання
Читати виразно, підготувати малюнок до однієї з небилиць.

Додатковий матеріал
ГРА «ТАК ЧИ НІ?»
Зіграти хочеться мені
З тобою, друже, в «Так чи ні?»
Тобі питання задаю,
Готуй же відповідь свою.
Відповідай, коли мастак,
Єдиним словом — «ні» чи «так».
— Скажи, співає сам пісні? Не гайся з відповіддю! (Ні)
— Чи вміє плавати гусак?Ну що на це ти скажеш? (Так)
— Чи може стати у вогні Вода холодним льодом? (Ні)
— Скажи мені, червоний мак В січневу пору квітне? (Ні)
— А крокодили на сосні Свої будують гнізда? (Ні)
— Чи може вище гір літак У вишину злетіти? (Так)
— Узори пишні на вікні Мороз малює взимку? (Так)
— Чи правда, друже мій, що рак, Коли повзе, то задки? (Так)
— Якщо не їстиме три дні, Верблюд ходити зможе? (Так)
— До забіяк і розбишак Чи є в людей повага? (Ні)
— Чи достигають навесні Пшениця й жито в полі? (Ні)
— Коли розсердиться їжак, Слона він може вбити? (Ні)
— Ріка біжить удалині, Чи є у неї ноги? (Ні)
— А чи буває сон у сні? Чекаю відповіді! (Так)
— Перекривив синицю шпак, Таке буває, друже? (Так)
— Скажи, морози крижані Страшні для мавп тропічних? (Так)
— Чи правда це, що вовк усмак Наївся груш і яблук? (Ні)
— А під кінець скажи мені — Цікава гра у «Так чи ні»? (Так)

Тема: Т. КОЛОМІЄЦЬ «ДИВАКИ»

Мета : продовжувати ознайомлювати учнів із небилицями-небувалицями; показати, що вони мають різну форму; удосконалювати навички свідомого виразного читання; розвивати творчу уяву учнів; виховувати любов до рідної мови.
ХІД УРОКУ
І. Мовна розминка
1. Читайте слова у стовпчиках.
дощ гілка
лев ряска
сад квітка
мох зяблик
сич тюлень
меч люстра
лис лялька
2. Додайте склади.
Бу -…(кет)
Бу – …(зок)
Була — …(ва)
Моло — …(ко)
Моло — …(дець)
Моло — …(ток0.
3. Скоромовка.
1.Бабин біб розцвів у дощ.
Буде бабі біб у борщ.
2. Черепаха чаплю вечором
Пригощала чаєм з печивом.
3.Чорно-білий чорногуз
У болото чорне вгруз.
П. Перевірка домашнього завдання
Діти читають на оцінку вірші на ст.33 – 35. Робимо виставку малюнків до віршів.
ІІІ. Робота над віршем Т. Коломієць «Диваки»
1. Читання вірша вчителем.
— Чи сподобався вам вірш?
— Коли було найсмішніше?
2. Словникова робота.

3. Хорове читання вірша «дощиком».
— Де був Рогеллі? Де був Рогатті?
— Де і як зустрілися ці диваки?
— Прочитайте питальні та окличні речення.
4. Виразне читання вірша «ланцюжком» (по куплету).
— Доповніть речення.
Рогеллі за морями до меду брав часник… Рогатті за горами задкував, неначе рак…
5. Гра «Слідопити».
Учитель читає початок строфи, учні відшукують всю строфу, за¬читують її.
6. Гра «Дуель».
Учні одне одному ставлять запитання за змістом вірша.
7. Добирання рими до слів: витівник — рятівники; Рогеллі — кара¬мелі; гуляв — поціляв.
8. Гра «Хто краще?»
Конкурсне читання вірша учнями в парах.
9. Читання вірша «дощиком».
ІV. Підсумок уроку .
— Чи сподобався вам урок?
— Що нового дізналися?
V. Домашнє завдання
Читати вірш Т.Коломієць «Диваки»

Тема. Творчість Кобзаря (Т Г. Шевченко «Зоре моя вечірняя», «Зацвіла у лузі червона калина…»).

Мета: продовжити знайомство із творчістю Т. Г. Шевченка; удоско¬налювати навички виразного читання віршів; вчити аналізувати прочи¬тане; виховувати любов до поезій Великого Кобзаря.
Обладнання: зображення тополі,
ХІД УРОКУ
І. Мовна розминка
1. Скоромовка.
Пішов Федір до Федота,
Щоб побачити єнота.
Єнот фиркнув, налякався,
У куточок заховався.
Пішов Федір до Федота,
Не побачивши єнота.
(В. Гринько)
2.Гра «Шифрувальники».
Вінок — нок + р + ші =… (вірші).
Київ — їв — и + об + за + ря =… (Кобзаря).
II. Повідомлення теми і мети уроку
— Сьогоднішній урок ми присвятимо продовженню вивченню віршів Великого кобзаря.
Адже ніде так не розкривається душа народу, як у його творах.
III. Перевірка домашнього завдання
– Діти по бажанню розказують вірші.
VI. Опрацювання вірша Т. Г. Шевченка «Зоре моя вечірняя…»
— Сьогодні ми з вами продовжимо знайомитися з віршами Т.Г.Шевченка.
— З якою інтонацією читається вірщ? (Із сумом, із тугою)
— За любов до України і за вірші цар відправив Шевченка солдатом у далеку Орську фортецю. Там він пробув 10 довгих років. Йому заборо¬няли писати і малювати. У цих казахських пісках Шевченко згадував ма¬льовничу природу України, тужив за нею і свою тугу вилив у віршах.
1.Читання вірша учнями.
— До кого звертається поет?
— Що просить у неї?
— Яку річку згадує у вірші?
2. Гра «Хто краще?» Конкурс читання вірша.
VII. Опрацювання вірша Т. Шевченка «Зацвіла у лузі червона калина…»
1. Розповідь учителя.
— Тарас Григорович дуже любив Україну, її стрункі тополі, верби над ставами. Особливо Шевченко любив калину. Він присвятив їй свої вір¬ші. У своєму «Кобзарі» слово калина він вжив 385 разів, а всього у творах Шевченка калина згадується 965 разів.
2. Читання вірша учнями.
— Із ким поет порівнює калину?
— Де зацвіла калина?
— Хто цьому зрадів?
— Яку картину ви уявляєте, читаючи вірш?
VIII. Підсумок із теми
Тестування
1.Шевченко народився у сім’ї:
а) кріпаків;
б) робітників.
2. Ненька Тараса померла, коли йому було:
а) 12 років;
б) 9 років.
3. Перед смертю батько сказав про Тараса:
а) «Тяжко жити сиротині…»;
б) «Із нього вийде не абищо…»
4.Т. Г. Шевченко — це великий український:
а) поет і художник;
б) поет і композитор.
5. Яке слово із вірша пропущено?
Любо-любо стало,
Пташечка зраділа
І…
а) заспівала;
б)защебетала.
6. У вірші «Вранці» поет згадує птахів:
а) синицю, сову, сороку;
б) жайворонка, зозулю, соловейка.
IX. Підсумок уроку
— Чого вчать твори Т. Г. Шевченка?
— Ми вчимося у Тараса Шевченка любити рідну землю, рідний на¬род, рідну українську землю, свою маму.
— Пам’ятайте його слова:
Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.

Тема:ДОДАВАННЯ ВИДУ 76 + 4. ЗАДАЧІ НА ДВІ Дії — 2 клас

Мета: пояснити учням особливий випадок додавання; опрацювати при-йоми перевірки розв’язування прикладів на додавання.
Обладнання: таблиці для усних обчислень, предметні малюнки, табли¬ця для пояснення нового матеріалу, скорочений запис задачі.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
1. Перевірка домашнього завдання.
1) Зачитати результати прикладів № 502 від найбільшого до най¬меншого.
2) Один учень пояснює розв’язання задачі № 503 (1).
3) Другий учень складає і розв’язує подібну задачу.
2. Завдання для опитування.
1) Перше число 15, друге — 8, третє — на 29 більше, ніж сума пер¬ших двох чисел. Знайти третє число.
2) Усно пояснити, як обчислити приклад 45 + 7.
3. Усні обчислення.
1)З’єднайте стрілочкою кожен приклад з його відповіддю в цьому ж стовпчику.
28 + 5= 78 85 + 6= 32
71 + 7= 91 48 + 7= 55
53 + 9= 33 37 + 9= 94
89 +2= 62 24 + 8= 46
2)Числові ребуси
Розшифрувати приклади,записати за допомогою букв.
х = 5 у = 2 а = 0
ух +ух = ха
ух – ух = а
ух – х = уа
Відповіді:
25+25=50
25-25=0
25-5=20
III. Робота над новим матеріалом
1. Пояснення.
— Потрібно обчислити приклад 46 + 4. У другому доданку немає десятків. Додамо до 6 одиниць 4 одиниці, дістанемо 10. Потім до 40 додамо 10, дістанемо 50.

46 + 4 =
6 + 4 = 10
40 + 10 = 50
2. Первинне закріплення нового мате;
1) Виконання завдання № 504.(усно)
2) Виконання завдання № 505.
34+ 6 = 40
3) Виконання завдання № 506.
57 + 2 = 59
57 + 3 = 60
57 + 4 = 61
3. Самостійна робота (№ 508).
1 варіант розв’язує два перших стовпчики;
2 варіант розв’язує два других стовпчики.
4. Перевірка роботи.
IV. Розвиток математичних умінь
1. Розв’язування задачі № 507 .
1)16 + 4 = 20 (відер)
2) 20 + 20 = 40 (відер)
Відповідь: 40 відер води можна налити у дві такі бочки.
2. Перевірка роботи (фронтально).
3. Фізкультхвилинка.
4. Розв’язування задачі.
За котом Леопольдом ганялося 27 сірих мишей. 6 білих, рудих стільки, скільки білих і сірих разом. Скільки мишей ганялося за котом Леопольдом?
На дошці — скорочений запис задачі.

Сірих — 27 м
Білих — 6 м
Рудих — ?
— Про що дізнаємося спочатку?
— Яку дію потрібно виконати?’
— Якою дією відповідатимемо на головне запитання зада«
— Чи потрібно знову додавати всі числа?
— Чому?
— Що слід додати?
Після аналізу діти записують розв’язання задачі самостійно. 5. Виконання завдання № 509.
Один неслухняний котик постирав у прикладах дужки, і тепер вони обчислені неправильно. Подивіться на приклади і скажіть, які з них обчислені правильно, а які — ні. Поставте дужки так, щоб відповіді були правильними.
Діти виконують це завдання колективно.
V. Підсумок уроку
— З яким випадком додавання ознайомилися на уроці?
— Поясніть алгоритм для обчислення цих випадків додавання, на¬водячи приклади.
VI. Домашнє завдання
С. 89 №510, №511.

Математичні казки

Казка про маленьке рівняння
У дрімучому лісі жило собі Маленьке Рівняння, яке завжди носило табличку, на якій було написано: «Розв’яжи!». Хоч рівняння було і невелике,але його ніхто не міг розв’язати. Воно пишалося своєю чарівною силою: тох,хто його зможе розв’язати, буде розв’язувати усі рівняння.
Одного сонячного дня,блукаючи лісом, Маленьке Рівняння вийшло на дорогу, що вела в село. Воно дуже зрадило і побігло по ній. В селі була школа,куди і потрапило Маленьке Рівняння. Дочекавшись уроку,воно заховалося у підручнику з математики і чекало своєї черги. Коли учні дійшли до нього,то довго не могли розв’язати. Маленькому Рівнянню дуже хотілося застосувати свою чарівну силу. І ось нарешті школярі здогадалися,як знайти його розв’язок. Не підозрюючи ні про що, вони розв’язували одне рівняння за іншим, відчуваючи від цього задоволення і впевненість. Усі рівняння для них були простими і зрозумілими.
Як посперечалися король Плюс і король Мінус
Посперечалися якось король Плюс і король Мінус,чиє військо сильніше. У короля Плюс,звичайно, підтримка була більшою, тому його всі знали: як тільки збільшуватися,збільшується його сила. А король мінус не розгубився,він попередив короля Плюса,що воювати єм між собою не можна, бо не можна допустити ніяких неточностей у їхній країні. Та король Плюс хотів бути найсильнішим королем. І король Мінус сказав: « Я ставлю свій знак перед твоєми ворогами! Усі твої воїни стають моїми.» тільки тоді Плюс зрозумів,яка небезпека йому загрожує. Він попроси пробачення в Мінуса, бо зрозумів,шо всі знаки однакові в країні Математики, де і зараз планує мир.
Про Точку і Пряму
Жили колись на світі лінія,що не мала ні початку ні кінця,звали її Пряма.
Прийшли до неї кроись точки А,В і С ,які не мали де жити. Пряма була дуже доброю і запропонувала їм оселитися на ній. «Як же ми тут помістимося?» — занепокоїлися точки і схвильовано забігали по прямій,шукаючи собі місце. Нарешті вони заспокоїлися і розмістилися: точки А і В – по різні боки від точки С, точка С – між точками А і В. засумували точки А і В, адже вони були великими подругами і, поселились по різні боки точки С, не могли бачити одна одну. « І чому ми не поселилися по один бік від точки С?» — з сумом думали вони. Адже згодом,потоваришувавши з точкою С, стали дружно жити вони на Прямій,яка була дуже задоволена,адже сумувала одна.
Плутанина у місті знаків
У третьому місті Математики жили знаки. Ні, не розділові, як у країні Мові, і не дорожні. А математичні. Мешканців тут було небагато. Головними знаками були Додавання, Віднімання, Множення і Ділення. Інші математичні знаки, якщо і були такі, жили не тут. Та річ не про це. Одного разу знаки збунтувались. — Мені набридло робити лише одну дію, — кричало Додавання. — Через мені число тільки збільшується, — говорило Множення. — А я лише всіх ділю, — тихо сказало Ділення. — Це нічого, ні у кого з вас вкінці не буває нулів, — зітхнуло Віднімання. І тут невідомо у кого зі знаків виникла думка про плутанину. Та не звичайну, а таку, що невідомо коли і який знак де опиниться. З цього все і почалось. Коли хтось з дітей чи дорослих хотів додати числа, іноді вони віднімалися, а іноді навіть ділилися. Спочатку це викликало лише сміх. Але згодом люди почали нарікати на цифри і числа. А ті ж не винні ні в чому. Та ще й самі завдяки плутанині зі знаками заплутались, що їм робити: чи множитися, чи відніматись. І так би, може, тривало ще дуже довго, якби ця плутанина не набридла самим знакам. Вони знову зібралися на головній площі міста. — Все, я більше так не можу. У мене в голові все заплуталось. Я знову хочу лише ділити, — сказало Ділення. — Повністю вас підтримую, — додало Додавання. — І я, і я! — закричали хором Множення і Віднімання.. Відтоді все стало на свої місця. Люди знову полюбили математику, бо числа і знаки завжди стояли на своїх місцях і робили все правильно. Цифри перестали сердитися на знаки. Ті ж так слізно просили вибачення. А самі знаки… Їм самим подобався порядок.
Казка про геометричні фігури
На краю світу дуже давно була країна Математика. А була вона зовсім маленькою. Всього кілька міст.
І міста в цій країні були особливими. В одному жили цифри, в іншому знаки, у третьому геометричні фігури.
От ця історія відбувалась саме в третьому місті.
Кожна фігура, яка тут жила, була унікальною. І ніхто з мешканців цього міста ніколи не хотів зайняти місце іншої. У Трикутника було найбільше прихильників, адже саме з трикутників можна зробити квадрат, прямокутник чи ромб. Навіть пихата Трапеція з повагою ставилась до старого і мудрого Трикутника. А його молодші шанувальники Квадрат, Ромб і Прямокутник завжди питалися в старого вчителя поради.
З іншого боку вулиці жили Коло, Овал і Еліпс.
Та найцікавішими фігурами міста, яких всі дуже любили за веселу вдачу, були Серце і Зіронька. Ці подружки не давати сумувати нікому в місті. Були вони нерозлучними і всі дні та вечори проводили на вулиці. Вдень порівнювали хмарини з фігурами, а ввечері спостерігали за небесними зірками і сперечались, яка з них сяє яскравіше.
Ось так і проходило життя у цьому містечку, поки одного ранку не сталося біди.
Коло вирішило зайти до свого сусіда Еліпса, а того не виявилось вдома.
— Де ж він може бути? — питали один одного фігури на площі міста.
— Куди він подівся?
— Його й замінити не можна. З двох кіл ніколи не вийде еліпса. Та й з Овала теж. Хіба що він поправиться, — сказало Коло.
— Висновок один. Треба йти й шукати нашого товариша, — сказав Трикутник.
— Але де? Але як? — заклопотались Серце і Зіронька.
— За містом, — відповів трикутник.
Всі зібрались біля місцевих воріт. Ніхто з фігур вже й не пригадував, що твориться за межами їхнього міста. Вони ж так давно тут оселилися.
Але йти довго не довелось. За кілька кроків від воріт фігури побачили Еліпса.
Всі так зраділи, що кинулись йому назустріч.
— Де ж ти був? — питалися друзі. — Як же ми без тебе?
І ось що розповів їм Еліпс. Він був місцевим вченим і дуже любив читати. От в Історії Математики кілька днів назад він знайшов повідомлення про старого Кута, який приймав участь у створенні їхнього міста, а потім переселився до лісу, де мав змогу бачити різних тварин.
От Еліпс і вирішив перевірити, чи правда все це.
— І як, знайшов? — поцікавились Зіронька з подругою.
Навіть Трапеція зацікавлено нагнулась у бік Еліпса.
— Так. Але дорога до того лісу така довга і важка, що Кут запропонував мені заночувати у нього. І я погодився, — відповів той. — Дідусь Кут багато чого цікавого мені розповів, тому я й затримався. Тепер я частіше його провідуватиму.
— Добре, що ти повернувся, — сказали фігури і пішли на площу міста.
Їм ще треба дослухати розповідь Еліпса до кінця. Але це можна зробити й поблизу рідного дому.
Пригоди у Цифровому місті
Другим містом у Країні Математиці було Цифрове містечко. А мешканців у ньому було всього лише десять.
Найстаршим був круглий Нуль. Але він був таким старим, що оселився в найдальшому будинку міста і нікуди звідти не виходив.
Інші цифри жили по периметру великої квадратної площі. Парні цифри жили з одного боку, а непарні — з другого.
І всі вони поважали Одиницю. Бо, хоч вона і була самою худою й маленькою, та з нею можна було проводити всі прості математичні операції — додавати, віднімати, множити і ділити.
Пройшло кілька років і Одиниця так запишалась своїм становищем, що ходила по місту з задертою головою і всі повинні були з нею вітатися.
Дев’ять інших цифр не знали, як це змінити. Адже вони все це затіяли давно-давним.
Вони пішли до Нуля питатися поради.
Спочатку бігла Двійка. А чого бігла? Бо схожа була на коня. От тільки з
коротесенькими ніжками, тому біг дуже нагадував стрибки.
Далі поважно перевалювалась трійка. Вона була подібна на іграшку-неваляшку, але трохи поламаною. Більше схожою на іграшку була Вісьмірка.
Четвірка, наче перевернутий стілець. Але її довгі ноги несли свою господиню дуже швидко. Сімірка була схожа на великого птаха. Мабуть, журавля.
Наче близнюки, ззаду прямували Шістірка і Дев’ятка. От тільки одна була віддзеркаленням іншої.
А Пятірка? Вона йшла позаду Двійки.
А на що вона була подібна?
Цифри зібрались перед будинком Нуля.
А що він сказав:
— Важливі всі цифри. І хоч Одиниця — сама популярна цифра, але вона ніщо без решти. Сама Одиниця не складе всі числа у світі. Тому хочу запропонувати перестати з нею розмовляти.
А для Одиниці це стане уроком.
Кілька днів цифри не звертали увагу на найменшу мешканку міста.
А Одиниці через це стало дуже самотньо.
Ніхто з нею не вітався, ніхто не розмовляв.
Тому наступного ранку ця пихата цифра сама почала зі всіма вітатися.
Адже всі цифри потрібні.